Наприкінці минулого року 2013 р., 57-ма сесія Білозірської сільської ради VІ скликання затвердила герб села.
До складу сільської ради, що в Черкаському районі, входить ще селище Баси, тож у гербі відображені особливості обох населених пунктів. Герб склав і описав голова Черкаського обласного геральдичного товариства Олег Толкушин, а намалював художник Віктор Олексенко.

Як стверджує Олег Толкушин, Білозір’я – один із небагатьох населених пунктів Черкащини, який має геральдичну традицію. 10 листопада 1791 року привілеєм польського короля «мhстечку Бhлозерье» надано герб: «w Polu Białym Rybę Jesiotra» — у білому полі риба осетер.

Наприкінці XVIII століття польська держава перебувала на грані розпаду. Щоб якось припинити руйнівні тенденції, було прийнято реформаторський закон «Про вільні королевські міста Речі Посполитої». Керуючись цим законом, польський король надав населеним пунктам у східній, найбільш проблемній частині своєї держави, привілеї на магдебурзьке право, тобто право містам або містечкам на самостійне управління. Як правило, серед переліку міських привілеїв згадувалось право на володіння гербом.

Історичний герб Білозір’я проіснував трохи більше року: в Росії діяв закон «Грамота на права и выгоды городамъ Россійской Имперіи», відповідно до якого, по-перше, герб мало право мати тільки місто, по-друге, герб повинен був бути затвердженим «Императорскимъ Величествомъ».

Звідки ж на гербі взявся осетер? Появу цієї риби Олег Геннадійович пояснює так:
– У давнину ріка Дніпро нижче Канева мала два розгалуження. Одне з них співпадало з теперішнім руслом, а інше, основне, проходило по долинах сучасних річок Ірдинь і Тясмин. Згодом внаслідок тектонічних процесів сталося опускання лівобережної частини при підйомі правобережної, і води Дніпра направили свою основну течію по лівому руслу, а Ірдинська сторона стала заростати й заболочуватися. На місці колишнього русла утворилася низка озер. Найбільше з них відоме під назвою «Біле». Вперше цей лимоннім (найменування водойми зі стоячою водою) згадується в опису Черкаського замку 1552 року. В люстрації наводиться перелік озер, куди ходили на рибний лов жителі Черкас, і на якій відстані від замку знаходились водойми: «…Варчичи полъторы мили, Толочково и Бело озеро тамъ же; въ тыхъ озерахъ рыбы досыть завджы з Днепра, а ходятъ озеръ тыхъ волочити старосте козаки с Черкасъ». Тобто, Біле озеро слугувало одним з «уходів» Черкаського замку, де козаки займалися рибним ловом. Так як ці землі належали замку, тому черкасці, що ходили на «озерный уход», повинні були сплачувати натуральний податок черкаському старості – одного осетра з кожного улову. Осетрові «как белой, так и красной пород» водились в Дніпрі і його приплавах до будівництва Дніпровської ГЕС на початку 30-х років XX століття. Тепер озера немає. Із середини 20-х років XX століття на площі понад 800 гектарів почалися меліоративні роботи в районі Білого озера, внаслідок чого водойму осушили.

Черкасці, які ходили на рибний промисел, облаштували біля Білого озера тимчасову житлову стоянку, що згодом переросла в щось подібне до хутора. Рибальство – основне заняття перших жителів, завдяки якому було покладено початок населеному пункту.

Як правило, назвам багатьох населених пунктів передували гідроніми. Так й у цьому випадку, з тією лише різницею, що використовувався лимнонім: свою назву населене місце перейняло від озера «Біле», біля якого його заснували. У свою чергу, озеро названо так, тому що влітку прозора водяна гладь покривалася ніжними білим цвітом лататті.

Білозір’я з середини XVIII століття мало статус містечка. Ця особливість центрального населеного пункту сільради, властива йому майже двісті років, втілена в гербі Білозірської сільради у вигляді червленої мурованої сріблом містечкової корони із двома зубцями, що увінчує геральдичний щит.

Під щитом герба покладено срібний якір. Це підкреслює ще одну відмінну рису Білозір’я. В 20-х роках XIX століття в Білому озері знайшли останки дерев’яного судна з корабельним якорем, що підтверджує гіпотезу про те, що в давнину тут проходило русло Дніпра, й водний шлях через цю місцевість був судноплавним.

До Білозір’я з одного боку примикає ліс, у якому розташований ще один населений пункт сільради – селище Баси, з інших боків село оточене полями. Ця особливість населених пунктів сільради символічно відображена у позащитових елементах герба: справа геральдичний щит обрамовують гілки сосни із шишками, ліворуч – золоті пшеничні стебла з такими ж колосками.