Нещодавно спілкувався ьз однією знайомою, і хоча її проблему можна вважати суто «жіночою», вона не йде мені з голови. Бо справді, це й проблема чоловіків, бо від неї страждають наші донечки (в першу чергу), а потім – і подруги, сестри, дружини…
«Коли я була маленькою дівчинкою, шлях до школи пролягав по алеї, що нині має гучну назву «ім. Путейка», – розповіла жінка. – На той час то була доволі освітлена алея, але це не заважало чоловікам, що ховалися в кущах. Вони підкликали маленьких дівчаток, демонструючи їм свої чоловічі принади. Якось це було соромно, тому батькам ніхто з нас нічого не розповідав, але приходячи до школи, ми ділилися переживаннями з однокласницями і ті підігрівали страхи своїми розповідями спілкування з тим збоченцем. Ми чітко знали, де він ховається, і робив він це регулярно, тому те місце пробігали дуже швидко, намагаючись не зупинятись.
Пройшов час і все забулось як поганий сон. Але одного дня мені зателефонувала подруга, донька якої ходить в ту саму школу і розповіла, що коли не змогла після школи завести доньку на тренування, та побігла сама. А на зворотньомцу шляху прямо на шкільному подвір’ї її зустрів дядя, який схопив дівчину за руку і потягнув для демонстрації своїх принадь. Дитина перелякалась і, відштохнівши нахабу, стрімголов полетіла додому. Досить довго дівчинку не могли привести до тями.
Згадалося, що дитиною я була в радянські часи, і це було проблемою, хоча батьки про це не знали.
З набуттям незалежності проблеми маленьких дівчаток не змінились. Постає питання: чому саме на цю небезпеку ніхто ніколи не звертає увагу??? Ці люди хворі, чому їх не ізолюють???