Майже чверть століття Олександр Яремчук очолює фізкультурно-спортивний клуб «Колос» у Городищі, водночас віддає себе тренерській роботі, готує юних футболістів. Гравці різних поколінь звертаються до нього просто, але з повагою: «Васильович!»
Від поля пшеничного – до поля футбольного
Зростав Олександр Яремчук на Житомирщині у багатодітній селянській родині. Любив землю-годувальницю і золоті поля, не уявляв себе без сільського господарства. Вирішив стати агрономом, як батько. Після школи вступив до сільгоспакадемії в Києві. Як закінчив вуз, працював агрономом спочатку на Київщині, а потім на Черкащині. Молодий спеціаліст відразу добре зарекомендував себе. Успішно пропрацював агрономом 19 років.
Але на початку дев’яностих йому запропонували стати завідуючим спортивними спорудами у Городищі. Думав, що це буде тимчасово, а виявилося, що розвиток спорту, зміцнення матеріально-спортивної бази, спортивне виховання молоді стануть справою усього подальшого життя.
– Для агронома спортивна галузь не була загадкою з багатьма невідомими, – говорить Олександр Васильович. – Адже з дитинства я не розлучався зі спортом. Ми узагалі не уявляли себе без стадіону чи спортивного майданчика. Трапився м’яч – ось уже хлопці ганяють у футбол, натягнули сітку – дівчата грають у волейбол. І так захоплено, що ледве не силою усіх забирали додому. У шкільні роки я був незмінним капітаном футбольної команди. Як став студентом, захопився ще й боротьбою. Був секретарем комсомольської організації, завідував спортивно-масовою роботою. Так склалося, що працював у колективах, де були переважно молоді спеціалісти. Атмосфера панувала дружня: як працювати – то працювати, як відпочивати – то теж зі смаком, змістовно. До гри у футбол, волейбол долучалися школярі, молодь села, ми проводили турніри, змагання.
Стадіон приймає обласні турніри
За нову роботу Олександр Яремчук узявся з азартом, проявив свої організаторські здібності. Після агрономії це була його друга рідна стихія! Пройшло небагато часу, і Олександру Васильовичу запропонували очолити районне фізкультурно-спортивне товариство «Колос» та водночас працювати тренером у дитячо-юнацькій спортивній школі, відкрити у ній відділення футболу. Найбільше захопила тренерська робота, хоча й господарських справ вистачало.
– Сьогодні футбольне поле спорткомплексу у Городищі є одним із кращих на Черкащині, – з гордістю каже Олександр Яремчук. – Тут проводяться змагання не тільки місцевого, а й обласного рівня. За кошти районного та обласних бюджетів добудували трибуни, встановили нові роздягалки, тренажери, з\’явилася VIP-ложа… Робота з облаштування продовжується, адже треба йти у ногу з часом. Допомагають і підприємці, і батьки вихованців. Спільними зусиллями робимо наш стадіон привабливішим.
Спортсмен і педагог
Особлива сторінка в біографії Олександра Яремчука – робота з дітьми. Навчає футболу хлопчаків віком від 10 років. Він спокійний і впевнений на тренерській лаві, емоційний на спортивному майданчику, вимогливий і справедливий в роботі з командою. Він легко знаходить контакт з юними вихованцями. Поводиться щиро, по-батьківськи. У них бачить себе, відчуває світ дитячої душі, знає сподівання спортсменів-початківців. Але щоб мрії здійснилися, потрібно наполегливо працювати! І Олександр Васильович пояснює це дітям, захоплює їх. На змаганнях і турнірах його вихованці часто займають призові місця. Останнім часом добре показали себе у Городищі, Смілі, Корсуні, Звенигородці, Черкасах, Золотоноші, Херсоні, Южному, Скадовську, Кременчузі, Києві… Добрий десяток вихованців Олександра Яремчука нині грають у першості області серед команд другої ліги. Є два футболісти, які успішно грають у професійних клубах – Костянтин Махновський і Віталій Грицай. Спеціаліст федерації футболу України Олег Білоус теж його вихованець.
– Звичайно, були не лише перемоги, а й поразки, у спорті, як і в житті, без цього не буває, – переконаний Олександр Яремчук. – Після кожної невдачі команда збирається разом, аналізує гру, допущені помилки, знову тренується. Поразка – це урок, хоч і гіркий, випробування на міцність. Часом вона буває навіть кориснішою, ніж перемога.
Хто не став спортсменом, дякує тренеру за вихованне відчуття колективу, команди, коли один за всіх – і усі за одного. Для тренера головне, щоб вихованці були здоровими фізично й духовно, виросли справжніми людьми. Батьки радіють, що діти мають мету, прекрасне захоплення, мають достойного, доброго наставника. З Олександром Васильовичем формують чоловічий характер, загартовують тіло, зміцнюють дух і прагнуть високих досягнень.
А в нього є чого повчитися і крім футболу. Олександр Яремчук прекрасний сім’янин, турботливий батько і дідусь, добрий господар – у нього завжди ідеальний порядок в усьому. Він переконаний прихильник здорового способу життя. У Васильовича безліч друзів, які поважиють його за людяність і професіоналізм.
Володимир ЧОС
