Чигиринщина – земля унікальних людей. Протягів віків ця славетна земля народжує гетьманів, героїв війни і праці, науковців і трударів. Славиться вона і довгожителями. Серед них нині – гордість краю, хоробрий воїн – кавалер ордена Великої Вітчизняної війни – Іван Іванович Маломуж, якому 19 червня виповнилося 100 років.
На його плечах цілий вік історії рідної країни: голодомори і війни, самовіддана праця і цілий сніп життєвих подій. Народився Іван Іванович на Кіровоградщині. Спочатку школа, потім навчання на курсах водіїв, а далі – щоденна робота по господарству. Було дуже складно, проте чоловік згадує тільки щасливі й добрі миті життя.
– Пам’ятаю, в більшості, добро. Зло випалює людину зсередини, а добро зігріває. Тому й досяг 100-річчя! – згадує, розмірено перебираючи роздуми, ювіляр. – Казав мені один ворожбит: «Житимеш, поки робитимеш». Ще торік поливав помідори, а зараз мене балують… Не поливаю. Але ж уже сто рочків назбирав.
Пригадуючи початок війни, Іван Іванович розповідає, що за станом здоров’я його спочатку не взяли. Пізніше, згадує, один знайомий пропонував ховатись на горищі, аби «не забрали до армії». «Ти що, я ж чоловік, а війна – це чоловіча справа!» – і метнувся до ешелону, який їхав на фронт.
Після війни довгий час жив і працював на Донбасі, й нині там, за сучасною лінією фронту, живе і працює менша донька. Саме тому на запитання «А за кого б воювали зараз?» впевнено відповів: «За Батьківщину! Колись ми, йдучи в атаку кричали «За Родину! За Сталина!» та хто того Сталіна знав? Захищали свій дім, сім’ю, свою землю. Для мене, хоч і на половину росіянина, Батьківщина – Україна. Путін каже «діди воювали; Росія виграла війну…». А що ж тоді на тій війні робив я, українські генерали і маршали, українські фронти, партизанські об’єднання?! Не можна так розмірковувати і такому вірити. Не по-людськи це, не по-Божому. Тому і знову у нас війна, що Бога в душах людських мало… А так хочеться миру. Дві чи й більше війн на моє людське сторіччя – забагато. А нащадкам вони геть непотрібні»,- твердо підводить вердикт цей мудрий чоловік.
За своє велике життя трудився Іван Маломуж задля розбудови і розквіту своєї Батьківщини: «намотував на колеса машини» дороги Донеччини, Кіровоградщини, Херсонщини та Черкащини. Загальний трудовий стаж ювіляра налічує 52 роки. З 1956 по 1990 рік працював водієм на Чигиринському цегельному заводі. Тепер, під небом благословенного козацького краю, зустрічає свій віковий ювілей і щиро ділиться своїм рецептом довголіття: «Головне – пам’ятати добро, трудитися і любити Батьківщину!»
З визначною датою іменинника привітали голова районної державної адміністрації Володимир Клименко, начальник управління соціального захисту населення Валентина Слупська, секретар міської ради Ольга Фесуненко, представники районної організації ветеранів Віктор Ключко і Юрій Лисак, заступник голови міської організації ветеранів Григорій Сугак. Ювіляру подякували за проявлену мужність і героїзм у роки війни, за невтомну працю у післявоєнний час і за активну життєву позицію.
За матеріалами газети \”Чигиринські вісті\”
