У Генічеську черкаські прикордонники від ворога на відстані одного погляду в бінокль

З одного боку – море. З іншого – окупанти. Майже місяць черкаські прикордонники на Херсонщині боронять рубіж країни. Уже встигли акліматизуватись і добре облаштуватись. Єдине, чого їм бракує, – це рідних, каже Катерина Ковбій. Далі – її новий сюжет із нашого циклу \”На лінії вогню\”.

Катерина Ковбій, кореспондент: \”Ось тут, за декілька метрів від Азовського моря, наші прикордонники з Оршанця вже місяць несуть свою службу\”.
Для них це вже третя локація. До цього черкаські прикордонники були на Донеччині. Тепер же перебазувались поближче до моря – в Генічеськ. Тут ворог на відстані одного погляду в бінокль.
За кілька метрів від ворога наші прикордонники навчились бути у стані постійної бойової готовності. Кажуть: тепер уміють спати з автоматом у руках. І радіють, що роблять це вже не в палатках.
– Здесь живем, спим, отдыхаем в то время, когда находимся вне службы. Телевизор есть, есть все условия для того, чтобы можно было спокойно отдохнуть и приготовится к службе\”.
Олександр, солдат Прикордонної служби України: \”Сейчас же условия нам чуть комфортнее. Есть уже и кровати, есть уже и потолок над головой. Стены, вода\”.
Важлива деталь місцевого інтер’єру – телевізор. Прикордонники дивляться його, як тільки випадає нагода.
Дмитро, солдат Прикордонної служби України: \”Новости смотрим. Каналов 15 есть. Чтобы знать\”.
Та найбільше наші прикордонники радіють чистій воді. Тут, у Генічеську, до неї мають цілодобовий доступ.
– Слава Богу, що з водою хоч нормально все, тому що міська.
Із харчами теж усе гаразд, запевняють військові. Тричі на день вони їдять у столовій. Кажуть: смакує добре.
Олександр, солдат Прикордонної служби України: \”Дополнительная у нас такая импровизированная кухня, на которой мы там готовим картошку, можем пожарить рыбу. То есть, по поводу питания вопросов нет. Обеспечены и не голодаем. Пусть люди не переживают\”.
У Генічеську їм живеться добре, кажуть прикордонники. Місцеві жителі – приязні. Ще й усіляко їм допомагають.
Андрій Скороход, майор Прикордонної служби України: \”Тут ми відчуваємо, що захищаємо той народ, який нас, мабуть, любить, підтримує. Наприклад, сьогодні їхав рибак – передав хлопцям свіжої риби. Такі випадки епізодично повторюються\”.
Єдине, чого нашим у Генічеську бракує, – так це рідних. Солдат Олександр батькам телефонує двічі на день.
Олександр, солдат Прикордонної служби України: \”Секретов от отца нет. Маме могу что-то не сказать. А с отцом общаемся напрямую, потому что он тоже сейчас на границе. В Луганской области. У нас с ним секретов друг от друга нет. Он мне все рассказывает, и я ему все рассказываю\”.
Наші в Генічеську налаштовані рішуче. І обіцяють: кордон від ворога захистять будь-якою ціною.