Проблема взаємовідносин влади і громадянського суспільства має в своїй основі доволі контроверсійне питання – якщо громадянське суспільство є традиційним опонентом влади, то чи зацікавлена вона у сприянні і розвитку та взагалі у співпраці з ним. Загалом тенденції суспільно-політичного життя демократичних країн показало суттєву користь для держави від її сприяння громадським організаціям. Користь проявляється продукуванням громадянським суспільством альтернативних державним проектів, які почасти є більш досконалими чим державні; здійсненням моніторингу у тих сегментах суспільства, до яких не доходить увага державних органів; надання суспільству тих послуг, які для державних установ видаються не вартими зусиль.

Українська держава декларувала готовність сприяти розвиткові громадянського суспільств і намагалась підтверджувати декларації практичними кроками. Однак еволюційний шлях розвитку громадянського суспільства взагалі, був поставлений під сумнів, а потім, значною мірою нівельований немотивованим публічно рішенням керівництва української держави відмовитися 28 листопада 2013 р. від підписання на Вільнюському саміті Угоди про асоціацію з ЄС. У відповідь на такі кроки влади в Україні розгорнувся масовий протестний громадський рух. Спроба владної верхівки придушити його силовими методами, свідоме уникання реального діалогу з громадянським суспільством та політичною опозицією призвели до розгортання безпрецедентної в новітній історії України широкомасштабної суспільно-політичної кризи. Спроби ж увести у дію «диктаторські закони» від 16 січня 2014 р., масові порушення прав та свобод громадян, що супроводжувалася численними жертвами серед мирних громадян, призвели лише до загострення кризи та протистояння між сторонами конфлікту.
Слід зазначити, що основні вимоги протестувальників під час Євромайдану відповідали базовим цінностям громадянського суспільства, адже вони були спрямовані на підтримку євроінтеграції України, захист основних прав і свобод людини і громадянина (передусім, права на мирні зібрання і свободу слова), засудження свавілля правоохоронних органів та необ’єктивності судової системи, корупції в органах державної влади.

Таким чином, на даному етапі громадянське суспільство показово довело свою спроможність виступали основним гарантом незворотності демократичного вибору України. Своєю чергою, принципово нова політико-правова ситуація, що склалася в Україні після подолання спроби встановлення авторитарної диктатури та приходу до влади її противників відкрила нові можливості для подальшого розвитку громадянського суспільства, удосконалення його нормативно-правової бази.
Вирішальним чинником досягнення нового стану політико-правого середовища громадянського суспільства після перемоги демократичних сил має стати безпосереднє залучення громадських об’єднань, рухів та їх найактивніших представників (учасників Євромайдану та різноманітних утворених ним структур) до реформування системи державної влади, її персонального оновлення через люстрацію та протидію корупції, підтримку суспільно-корисних громадських ініціатив на законодавчому рівні.

З метою реалізації вищезазначених стратегічних пріоритетів, доцільно буде здійснити наступні кроки, необхідні для гармонізації відносин між державною владою та громадянським суспільством:
1. Продовжити реформування вітчизняного законодавства щодо державного сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні з метою його наближення до відповідних європейських стандартів, що, у свою чергу, потребує прийняття комплексу необхідних нормативно-правових актів для імплементації норм Закону України «Про громадські об’єднання», ухвалення Закону України «Про свободу мирних зібрань», інших нормативно-правових заходів.
2. Розробити законодавчі механізми залучення інститутів громадянського суспільства, зокрема, правозахисних організацій, до процесу люстрації правоохоронних органів, судової системи, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування усіх рівнів.
3. Залучити фахівців незалежних аналітичних центрів та громадських експертів до процесу розробки та узгодження положень Угоди про асоціацію України з ЄС на всіх її етапах. Провести відкрите громадське обговорення економічної частини Угоди з широким висвітленням у ЗМІ.
4. При оновленні виборчого законодавства закріпити на законодавчому рівні статус громадських об’єднань як спостерігачів у виборчому процесі.
5. Оновити персональний склад громадських рад при органах виконавчої влади та місцевого самоврядування усіх рівнів та внести необхідні зміни до нормативно-правових актів, що регламентують їхню діяльність. Під час формування громадських рад слід враховувати діловий досвід потенційних членів та запровадити ряд фахових критеріїв до кандидатів. Варто також обмежити максимальний кількісний склад громадської ради 50 особами та продовжити термін повноважень громадських рад до 4 років.
6. Залучити представників інститутів громадянського суспільства до процесу модернізації діючої Конституції України, зокрема, шляхом їх включення до складу Конституційної Асамблеї, інших дорадчих структур, створених з цією метою. Особливу увагу при розробці проекту нової Конституції України приділити удосконаленню конституційних засад громадянського суспільства.