«Ми не дамо розвалити наше господарство», – запевняють працівники Іркліївського риборозплідника, що на Чорнобаївщині

15 Серпня 2014, 21:04
0

Підозра про застосування відомої корупційної схеми (банкрутство й приватизація) на державному підприємстві «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» у його працівників виникла відразу після призначення нового директора Сергія Сіпачова, зовсім не причетної до підприємства людини, так би мовити, чужої. Адже доля вищезгаданої схеми спіткала понад 50 організацій на території Іркліївської сільської ради, до якої входять села Іркліїв, Скородистик, Червоногірка, Загородище. За останні роки припинили роботу маслосирзавод, коноплезавод, завод продтоварів, міжколгоспбуд. Іркліївська сільгосптехніка ледве тримається на плаву, зменшив потужність хлібокомбінат. Залишився лише риборозплідник, на якому працює 72 особи з Ірклієва та навколишніх сіл. Нині підприємство орієнтовно оцінюють у $20 – 30 млн.

Під час тотальної приватизації простягалися руки й до риборозплідника

– Колектив сам побудував цей риборозплідник, тому й переживає, що його зможуть зруйнувати, знищити, – зазначає Сергій Піддубний, рибалка підприємства. – Призначення керіником невідомої людини без досвіду в рибній справі збурило наших працівників.
Сергій Григорович, який 20 років пропрацював на підприємстві, розповів історію риборозплідника. Сам працював тут водієм, начальником інкубаційного цеху, 9 років – головним рибоводом. До того ж, його батько, Григорій Піддубний, очолював підприємство з часу його відбудови до 2011 року.
«Ми не дамо розвалити наше господарство», – запевняють працівники Іркліївського риборозплідника, що на Чорнобаївщині
– Риборозплідник почали будувати ще за радянських часів із метою, аби щороку випускати в Кременчуцьке водосховище майже 5 мільйонів дворічних рослиноїдних риб (товстолобика, білого амура, коропа). Це очищувало б водо¬йму від зелені. Але після розпаду СРСР проект зупинився, – каже 40-річний Сергій Піддубний. – У 90-ті роки тут усе заросло очеретом. Однак зберігся зариблений найбільший став у господарстві. Ця риба стала подальшим капіталом для відбудови роз¬плідника. Коли почалася тотальна приватизація, не раз простягалися руки й до нього. Однак тодішній народний депутат нашого округу Петро Душейко домігся внесення риборозплідника до списку заповід¬ників. Так підприємство залишилося державним.

– У 2004 – 2005 роках ми вийшли на перші місця в своїй галузі в Україні з заробітної плати, вироблення продукції на одного працівника – тобто стали одним із найкращих підприємств, – продовжує рибалка. – До 2011 року в нас брала рибу вся країна: Харків, Донецьк, Одеса, Суми, Західна Україна, у Києві стояли 13 наших екіпажів, пізніше реалізовували свою продукцію в супермаркетах. Багато людей приїжджали до нас по річняк для зариблення власних водойм. Ще вирощуємо сома, щуку та перспективні осетрові види: вислоноса, стерлядь. Якби ми повністю працювали на зариблення Кременчуцького водосховища, в продаж поступало б багато дешевої риби. Через 5 років можна було б виловити тільки нашої риби 12 тисяч тонн. Тоді нагодували б усю Україну. Однак на це має бути держзамовлення.

За останні роки (до 2011-го) на господарстві вирощували 250 т товарної риби й 500 т однорічної й дворічної, яку залишали на зариблення власних водойм та Дніпра.

Думка колективу не цікавить…

Три роки тому Григорій Іванович Піддубний пішов на пенсію, а директором призначили Ігоря Рибака. Новий керівник також зумів уберегти риборозплідник від зазіхань спритників. На рівні була заробітна плата, яка в середньому сьогодні становить 3 700 грн. Та раптом 23 липня Ігор Анатолійович написав заяву на звільнення за згодою сторін. Колектив не знає (чи просто не озвучує) про причину такого рішення. Кажуть, що директор чомусь навіть не попрощався. Відразу Державне агентство рибного господар ства України призначило виконуючим обов’язки директора Сергія Сіпачова, колишнього міліціонера. За статутом підприємства, призначення має отримати погодження місцевої влади, а саме – голови облдержадміністрації.

У колективі одразу ж поширилися чутки, що господарство хочуть «прихватизувати», «роздерибанити». Люди скликають збори, де висувають на таємне голосування дві кандидатури зі своїх працівників: головного бухгалтера Валерія Черепанського й рибалку Сергія Піддубного. Останній переміг, набравши із 67 голосів 39. Сіпачову ж висловили недовіру. До речі, обласна влада запевнила, що підтримає колектив і його вибір.
– Представники підприємства, громадськості, голова сільської ради поїхали в Держ¬агентство, пояснили ситуацію, – веде далі Сергій Григорович. – Там сказали, що діють відповідно до закону, тобто мають право самі призначати директора, а думка колективу їх не цікавить. Мовляв, Сіпачов – юрист, не дасть розікрасти господарство. Та його ніхто й не мав розкрадати. Адже кожен дорожить роботою, цінує підприємство. Навіть якби хтось і задумав щось недобре, то селяни б не дали, бо ж підприємство дуже допомагає селу. Зараз складна ситуація: не вистачає кормів для риби, а в нас цей конфлікт. Поки нова людина ознайомиться, вникне…

Сергію Піддубному в Держагентстві пропонували посаду заступника директора риборозплідника. Та без погодження з колективом він на це не пішов. За його словами, здалося б, що він «виторгував» собі посаду. Для нього головне зберегти підприємство.
Рибалка підкреслив, що саме до Сіпачова ніяких претензій нема. Та відомі непоодинокі випадки, коли, щоб «уміло» довести підприємство до банкрутства, призначали керівниками саме юристів.

– Таких риборозплідників в Україні було чимало, але зараз усі позаростали вербами, – каже Сергій Григорович. – Це, приміром, господарство біля Дніпродзержинська, Полтавський рибгосп. Задіяли схему: приватизували, людям роздали акції, за безцінь їх викупили, продавали-перепродували, поки вщент не розібрали. Така практика відома. Тож влада почула думку нашого колективу, далі ми продовжуємо працювати, бо як зупинимося, тоді риборозплідник зовсім занепаде. Репресій не боїмося, адже для цього й відбулася Революція Гід¬ності. А щодо Сіпачова, який призначений тимчасово, буде видно, як він працюватиме.

«За посаду не тримаюся. Не виходитиме – напишу заяву»

«Ми не дамо розвалити наше господарство», – запевняють працівники Іркліївського риборозплідника, що на Чорнобаївщині
Сергій Сіпачов заперечує всі підозри щодо його нібито «руйнівної місії» в Іркліївському риборозпліднику.
– Після відставки з органів внутрішніх справ – я на пенсії. Маю вищу юридичну освіту, був у кадровому резерві. Я тут живу, біля Воронинців, – розповідає про себе в. о. директора. – Працював керівником на різних черкаських підприємствах: на спорткомплексі «Селена», який побудував із нуля, був директором приватного мисливського господарства «Дальній кордон» на Чигиринщині, яке вийшло за три роки в трійку найкращих господарств області за кількістю звіра. Коли прийшов сюди, люди мене зовсім не знали. Вони хотіли когось із колективу. Не знаю, чи хтось їм підказував, але моє представлення було гучним, скандаль ним: прибули громадські діячі, депутати. Та потім люди підійшли й сказали, що вони виступають не конкретно проти мене. Просто нам не дали поспілкуватися.

Сергій Вікторович зібрав нараду тільки з колективом, розказав, як бачить роботу підприємства.
– Усе було тихо-мирно, конструктивно. Є хороші здобутки, будемо тільки поліпшувати показники. Моє завдання – зберегти робочі місця, збільшити заробітну плату, нарощувати виробництво, – пояснює своє призначення 52-річний Сергій Сіпачов. – Сказав людям: «Давайте спробуємо, попрацюємо». І нині все нормально.

Керівник зазначив, що хоч він і не спеціаліст у рибній галузі, але любить трудитися. Та й основне його завдання – організаційне й розпорядче. До того ж, заручився підтримкою заступника й головного бухгалтера.

– У мене он цілий стіс книжок – учитися ніколи не пізно. Ця робота для мене нова й цікава, – запевняє Сергій Вікторович. – Якщо бачитиму, що хтось зверху хоче завалити господарство, я напишу заяву й піду. Ніяких репресивних дій з мого боку до працівників, які виступали проти мене, не буде. Про це я сказав на нараді. Я не злопам’ятний. Не люблю лише п’яниць, ледарів і брехунів. До речі, коли голосували за своїх, то колектив розділився. А я людина нейтральна, для мене всі однакові. Тож буде порядок.

Працівники дійсно ніби заспокоїлися – повірили новому керівнику.
– Заміна директора відбулася без відома трудового колективу, і, звісно, працівники обурилися таким ставленням до себе. А ще часто чуємо про банкрутство підприємств, – каже інженер з охорони праці Григорій Кухар. – Однак Сергій Вікторович виступив перед трудовим колективом: «Як офіцер, як людина честі я не допущу ніякого рейдерського захоплення й розвалу підприємства, бо все це буде робитися на ваших очах, і прошу довіри». Люди повірили, працюють. Звісно, переживаємо за долю свого господарства. До нас приїжджають з усієї України по зарибок і кажуть: «Як у вас тут усе збереглося? У нас був рибгосп, то зараз ні вікон, ні дверей, ні даху, ні транспорту». А влада ще не звикла, що треба спілкуватися з людьми, які, можливо, більше знають, ніж ті, хто сидить у Києві.

– Поширилися чутки, що ми збанкрутуємо, рибу продадуть, – долучилася до розмови касир Ірина Зінченко, яка вже 20 років працює на підприємстві. – Але обіцяють, що все буде добре. Ми віримо й сподіваємося, що господарство лише процвітатиме.

Тож досвідчений колектив пильно стежитиме за роботою тимчасово призначеного директора. І навряд чи дозволить знищити створене роками тяжкою працею підприємство. За подальшою ситуацією на Іркліївському риборозпліднику слідкуватиме й «Нова Доба».

Довідково. Загальна площа риборозплідника 1250 га, водного дзеркала, відгородженого намитою дамбою від Дніпра, – 1 150 га. Вирощують рибу з ікринки до 3-річного віку, а потім риба потрапляє до споживача. Частково, відповідно до державного замовлення, зариблюють Кременчуцьке водосховище.

guest

0 Коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x