Небагато знайдеться в області невеличких сіл, яким пощастило, крім школи, мати ще й повноцінний дитячий садок. Саме тому іскренці відчувають особливу гордість за свій навчально-виховний заклад для малюків.
– Уперше я познайомилася з іскренським дитячим садком 60 років тому, – говорить секретар сільської ради Зінаїда Різник. – Не важко здогадатися, що тоді я й сама була його вихованкою. За той час тут мало що змінилося. Так само відповідально і з величезною любов’ю ставляться до своєї роботи завідуюча, вихователь, помічник вихователя, кухар і робітник. Із таким же самим щирим захопленням вранці 18 маленьких іскренців та георгіївців поспішають сюди, а ввечері з сумом залишають рідні стіни. І, на жаль, майже такою ж самою залишається будівля закладу.
За словами голови Іскренської сільради Миколи Остапчука, для проведення капітального ремонту закладу село просто не має коштів. Але щойно знаходиться можливість, про садок не забувають.
– Зараз проводимо ремонт, – відзначає Микола Іванович. – На кошти сільської ради найняли будівельну бригаду. Поміняли вікна, двері. Виділили на це 35 тисяч гривень. Загалом же перебування дітей у садку для батьків повністю безкоштовне. Село бере на себе також і харчування, і доставку дітей шкільним автобусом.
Перебувають діти в навчально-виховному закладі з 3-ох років. Як і в кожному садку, тут вони граються, сплять і навчаються.
Опалюється садок власним твердопаливним котлом. Цікаво, що придбати його допомогли… фашисти. У роки Великої Вітчизняної війни вороги «загубили» танк у багновищі місцевої річки. Коли ж 2009 року в селі ремонтували міст, то бойові машину знайшли. Метикуваті селяни зв’язалися з адміністрацією одного з німецьких музеїв і запропонували їм повернути «пропажу» за винагороду. За отримані таким чином кошти сільська рада і придбала котел у дитячий садок.
