Цвітківській загальноосвітній школі, що на Городищені виповнилося 50 років. Багато це чи мало? Якщо про людину говорити, то все-таки чимало, а коли про школу, яка навчає і виховує цілі покоління, то це просто ювілей. Урочистий ювілей школи відзначили 7 лютого 2015 року.
Про це «Нова Доба» дізналася у відділі освіти Городищенської РДА.
Школа – це не тільки стіни, а дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це педагоги: і ті, хто щодня переступають поріг, і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам’яті вдячних учнів, колег, і вчителі – пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців.
Педагогічний колектив навчального закладу з ювілеєм привітали начальник відділу освіти Городищенської райдержадміністрації Хронік Тетяна Євгенівна, голова Городищенської районної організації Профспілки працівників освіти Зобенько Іван Олександрович та провідний спеціаліст відділу освіти Чабан Сергій Тихонович. Тетяна Євгенівна подякувала директору та педагогічному колективу школи за вагомий вклад у процвітання закладу, створення комфортних умов для навчання, високу професійну майстерність. Серед гостей були представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, вчителі, учні та їх батьки, ветерани-педагоги, випускники, гості та жителі селища.
З вітальним словом виступили колишні випускниці Рябогін Людмила Леонідівна, Передерій Любов Миколаївна, Здесенко Світлана Михайлівна та голова батьківського комітету Кутовенко Віктор Іванович.
Гості відвідали виставку декоративно-прикладного мистецтва, побували у шкільній музейній кімнаті.
Про історію школи, її досягнення розповів директор Мотузка Петро Іванович, який 25 років очолює колектив школи. Це досвідчений керівник та педагог, що реалізує новітні педагогічні ідеї щодо організації навчально-виховного процесу, відзначається особливим вмінням вирішувати педагогічні проблеми. Петро Іванович від імені педагогічного та учнівського колективів подякував районній державній адміністрації, відділу освіти та всім спонсорам за надану посильну допомогу для проведення ремонтних робіт і поновлення матеріальної бази школи.
Лилося піснею учнівське дзвінкоголосся, раділи педагоги, що так багато людей завітало на свято, витирали сльози однокласники, які зустрілися через десятки літ. Кожне слово карбувалося в пам’яті випускників, бо воно – про них, про їхнє життя, про рідну Цвітківську школу. Нехай у стінах цієї школи завжди панують мир і порядок, дзвенить дитячий радісний сміх, плекаються таланти, хай учні виростають розумними та добрими людьми.
Повертайтесь до рідної школи,
Щоб в дитинство своє зазирнуть,
Щоб хоч в пам\’яті роки минулі
На хвилинку назад повернуть!