Небезпечне захоплення, популярність якого поступово набирає обертів в Україні, сьогодні припало до душі й черкаським екстремалам. 20-річний Дмитро вже майже рік штурмує дахи багатоповерхівок та ходить по краю мостів. Таких відчайдушних сміливців сьогодні іменують руферами.
Про це «Нова Доба» дізналася з сайту «Черкаський спорт».

Одні ставляться до його захоплення із захватом, щоразу переглядаючи фото та відео, інші – засуджують витівки молодого хлопця, який своїм прикладом може заохотити до такого небезпечного хоббі й інших, проте байдужими та без мурашок на тілі черкаський руфер не залишає нікого.
Під ногами – все місто, а над головою – зірки
Дружба Дмитра з висотою не складалася довгий час, страх брав гору. Проте одного разу він все ж вирішив її підкорити. Підштовхнуло до цього хлопця бажання долучитися до національно-патріотичного піднесення і почепити прапор України на трубу у районі Річкового вокзалу.

– У країні тоді почала загострюватися ситуація і ми з товаришем влітку захотіли, щоб над Черкасами замайорів наш жовто-блакитний прапор. Досить довго ми думали, як це можна зробити, оскільки туди не так просто потрапити через охорону. Але нам вдалося і саме після цього випадку я почав переглядати різні відеоролики про руферів і лише тоді зрозумів, хто це такі. З цього моменту і почав захоплюватися.
Незаконне сходження
Підкорює висоту Дмитро разом з товаришем та фотографом. Об’єкти обирають спонтанно, під час прогулянок містом. Якщо будівля чи конструкція зацікавила – неодмінно беруть її штурмом. Щоправда іноді в таких пригодах окрім руферів участь беруть і міліціонери.

– Був цікавий момент, коли ми залазили на трубу, яка знаходиться неподалік Річкового вокзалу. Вона постійно була відкритою, а тільки-но ми надумали її підкорити, як її закрили. Але ми не відступили від своєї ідеї. Близько двох годин ми біля неї кружляли і зрештою потрапили туди. Тоді було страшно, адже не знали, чи охороняється ця територія і чи не спіймають нас на гарячому. Ще була одна ситуація, коли ми залізли на кран, а сусіди викликали міліцію. Тоді, можна сказати, правоохоронці нас звідти знімали. А кран оточували, щоб ми нікуди не втекли, – зі сміхом згадує руфер.

Без почуттів
Якщо раніше Дмитро боявся висоти, то сьогодні її підкорення не викликає у нього страху, а приносить задоволення. Під час сходження у хлопця немов вимикаються емоції, думки, почуття, він просто рухається на автоматі. Коли ж вже відчуває під ногами землю, то все знову оживає.
Черкаси, які ще ніхто не бачив

Черкаський екстремал бачив Черкаси з усіх сторін. Він не встановлює рекордів по кількості підкорених будівель. Його мета – побачити місто з усіх ракурсів. Усі свої сходження хлопець фіксує на фотоапарат чи відеокамеру, щоб показати якомога більшій кількості людей ті Черкаси, яких вони ще не бачили.