«Чого хоче жінка – того хоче Бог!» Кажуть, саме цей вислів використовував Григорій Потьомкін, говорячи про Софію Потоцьку. Мене завжди цікавила постать цієї жінки. Чому саме її?.. Тому що я люблю Софіївку. Чому саме Софіївку? Бо в житті все суб’єктивно. Я – уманчанка, я там народилася і провела своє дитинство у цьому парку. Моїм батькам, студентам сільгоспінституту, було по дев’ятнадцять років, коли вони одружилися, їхнє кохання народилося і розвивалося саме в цьому прекрасному дендропарку. З самого дитинства я слухала безліч їхніх романтичних історій, правда, у кожного з них була своя версія. У батька були свої варіанти розповідей, у мами – зовсім інші. Тепер уже ніхто не дізнається правди, але, може, в цьому і є сутність справжнього кохання, яке обростає легендами, міфами, видумками. І з самого дитинства, гуляючи з батьками парком, любуючись гротом Фетіди зі статуєю Венери, фонтаном «Змія», павільйоном Флори, плаваючи підземною річкою Ахеронт, я завжди слухала розповіді про незвичайну жінку – Софію, для якої було збудовано цей парк як символ великого кохання графа Потоцького.

Жінок мільйони, але не всім роблять такі подарунки, не для всіх чоловіки готові йти на подвиги, не для всіх витрачають всі свої статки, щоб добитися їх взаємності, щоб зробити їх щасливими. Таких жінок в історії людства одиниці, тому вони й викликають неабиякий інтерес. Про біографію Софії Потоцької є багато інформації, вона, звичайно, вся різна, десь міфологічна, десь достовірна – все як і має бути про таких неординарних жінок. Щоб скласти її портрет і зрозуміти основні особливості її магнетично-жіночого шарму, для мене важливим є її період стосунків з польським послом Лясопольським. Софія сама була грекинею, з бідної сім’ї, і можливість влаштувати доньку утриманкою біля шанованого вельможі на той час було дуже престижно і вигідно. Мати навчила доньку, як сподобатися чоловікові, бо все залежало лише від однієї ночі, і Софія впоралася із завданням. Вона стала офіційною утриманкою польського посла, який зняв для неї квартиру і регулярно до неї навідувався. Але, саме він і дав їй велике майбутнє. Він знав, що поряд із жіночою сексуальністю має бути і ерудованість, й інтелектуальний розвиток. Тільки тоді жінка стає неймовірно привабливою для чоловіків. Він найняв для неї найкращих вчителів, вона вивчала етикет, кілька мов, літературу, математику.

У результаті їхніх стосунків Софія стала жінкою, не просто гарною, вишуканою і бажаною, але й такою, що могла вільно спілкуватися кількома мовами на різні теми: політика, література, економіка, дизайн тощо. Саме його слова вона запам’ятала на все життя і взяла собі за основу: «Задоволення чоловікові може доставити будь-яка жінка, але якщо ти оволодієш мистецтвом спілкування – перед тобою відкриються всі двері світу». І вона оволоділа. Вона вчилася цьому все життя. Потім, вона підкорила багато чоловічих сердець. І Юзефа Вітта у Кам’янці-Подільському, ставши його дружиною, і Григорія Потьомкіна, і королів Станіслава Августа і Фрідріха ІІ, і імператора Йосифа ІІ, і графа Прованського, котрий в подальшому став королем Людовиком XVIII. Але її цікавив саме Станіслав Потоцький, котрий був найвпливовішою людиною у Польщі. Вона прагнула знайомства з ним, але все не складалося. Софія придбала собі маєток по-сусідству з володіннями Потоцького. І, не чекаючи на запрошення, вирішила нанести візит ввічливості. Проте, Юзефіна, дружина графа, вже знала про жіночий магнетизм Софії і всіляко намагалася уникнути їхнього знайомства. Тому вона підкупила служниць Софії і мала всю інформацію про її наміри. І коли карети Софії в’їхала у двір Потоцьких, Юзефіна із Станіславом тільки-но від’їхали на своїй у термінових справах, показавши їй лише «хвоста». Це було так принизливо. І про це всі відразу дізналися. Але Софія не здавалася.

Вона дізналася все про захоплення Юзефіни і виявилося, що та колекціонує антикварні меблі певного періоду. І Софія досконало вивчала все, що стосувалося цієї сфери. Через деякий час, вона таки створила умови, за яких Юзефіна робила прийом і вимушена була запросити графиню де Вітт. І от коли графиня де Вітт ввійшла до маєтку і її, як годиться, зустрічала господиня, то відразу звернула увагу на старовинну софу, що стояла у вітальні. Це був єдиний, ексклюзивний варіант і тільки справжні поціновувачі антикваріату знали його цінність. Софія відразу висловила своє захоплення смаком і унікальністю Юзефіни, і завоювала симпатію останньої, назвавши і країну, і дату виготовлення, і майстрів, котрі цим займалися. Кажуть, потім Юзефіна не відходила від Софії дві години, водила по маєтку, показувала свою колекцію, а остання проявляла себе справжнім знавцем антикваріату. Хоча, насправді, де і які меблі, вона вже давно знала також від прислуги.

Гроші роблять свою справу. Знайомство з Станіславом відбулося, а далі розгорнулася величезна і довга історія їхнього кохання. Розлучення зі своєю дружиною він отримав лише після смерті Катерини ІІ, оскільки вона дуже підтримувала Юзефіну. Тому багато років вони не були офіційно одружені. Переїхавши до Умані вони вирішили розбити парк, який би нагадував Софії її грецьке походження і був символом величезного кохання Станіслава до неї. Софія народила йому п’ятеро дітей, хоча є здогадки, що остання дитина – від його старшого сина Юрія Потоцького, з яким вона мала зв’язок, що так і не зміг пережити і простити їй Станіслав. І, навіть помираючи, він не захотів з нею попрощатися. Але не будь такого непростого, бурхливого кохання, не будь такої femme fatale 18 століття, то ми би не мали такого чудового парку «Софіївка» з його історією, з його аурою, з його непростою душею.