Глибина ран від собачих зубів сягнула 5 сантиметрів
Десятирічний Сашко перший день канікул вирішив присвятити допомозі бабусі у домашніх клопотах. Як справжній джентльмен він запропонував супроводжувати стареньку на гуртову базу – там бабуся зазвичай скуповувала продукти: хай і далеченько їхати, півдня витратиш, зате дешевше.
Поки бабця чвалала потихеньку, Сашко вирвався вперед – зайняти чергу в знайомому магазинчику. Хлопцеві й на думку не спадало, що продуктова база – територія небезпеки, ходити тут треба, як по мінному полю. А він побіг…
Зграя собак з’явилася нізвідки й раптово. Бродячі пси, найімовірніше, сприйняли дитину як здобич, що тікає. Гавкіт, крик… Сашко рвонув щодуху, та один з собак таки встиг вчепитися йому в ногу. Штани не врятували – м’ясо було прокушене глибоко в двох місцях, ще в двох залишилися дрібніші подряпини від собачих зубів.
Люди збіглися зусібіч. Закривавленій дитині допомагали як могли, викликали «швидку». Переляканій бабусі самій не завадила б допомога медиків. Лікарі доставили хлопця до обласної дитячої лікарні. Тутешні травматологи одразу і промили, і зашили рани, надали все необхідне. Але дитину залишили в лікарні під наглядом фахівців.
– Рани серйозні, глибина до 5 сантиметрів, маємо слідкувати за тим, як ітиме процес загоєння, – пояснив черговий травматолог Василь Васильович.
Лікарі довго допитували Сашка, яким саме був собака, що його покусав. Та наляканий хлопець тільки повторював, що собак було багато, може сім, може, десять, хто саме його вкусив – він не роздивився, бо прагнув втекти. Рідні Сашка приїздили на місце події, щоб, за порадою лікарів, розшукати і поспостерігати за поведінкою собаки, що його вкусила. Та де там – бродячих псів розвелося тут стільки, що й не злічити, де вже спостерігати! Довелося Сашкові разом з уколами і перев’язками терпіти ще й антирабічні щеплення. З такою загрозою, як сказ, треба рахуватися…
Узагалі медики спрацювали на відмінно. А от дитині, яка вирушила за покупками, а в підсумку всі канікули пролежала в лікарні, не позаздриш…
Працівники гуртової бази по Смілянській визнають, що й самі не раз страждали від укусів місцевих псів. Когось рятували міцні чоботи, хтось вирішив відмовитися від медичної допомоги, мовляв, сам упораюсь. Проте є й ті, хто підгодовує бродячих тварин, вважаючи це щонайменше проявом доброти до братів наших менших. Про те, що безпритульні, бездоглядні собаки розмножуються, збиваються в зграї і стають небезпечними для людей, ці шляхетні душі воліють не задумуватися.
Адміністрація продуктової бази не хоче помічати цю проблему. Як розповіли працівники бази, псів можна було б позбутися, але відповідні служби вимагають від адміністрації захмарних грошей за цю послугу – по двісті гривень за кожну знешкоджену тварину. Звісно, що адміністрація не поспішає витрачатися, особливо якщо врахувати, що ніхто від неї цього й не вимагає: одні самі собак годують, інші мовчки терплять, до міліції ніхто не скаржиться…
Що потрібно робити з бездомними собаками?
Юлія, перебуває у відпустці по догляду за дитиною:
– До Черкас приїхала разом із донькою на кілька днів до родичів. Сама з Кременчука, у нашому місті бродячі тварини – це справжня проблема. Бачу, що й тут є бездомні собаки. Повинні діяти соціальні служби, які б займалися цими питаннями.
Ольга Яківна, пенсіонерка:
– Дуже негативно ставлюся до такого явища. Я свого часу жила на Півночі, і там бродячі собаки – гірше, ніж зграя вовків. Якщо вони нападали на людей, то вже порятунку не було. Це справді дуже страшно. Тому, може, це звучить і недобре, але я прихильниця радикальних методів. Відстріл – це найефективніший засіб боротьби. В усякому разі, люди повинні збагнути, що жалість ні до чого хорошого не призводить. У нас у дворі живе чимало котів, добросерді сусіди їх частенько підгодовують, і в результаті маємо постійний приплід. Доброта має й зворотній бік.
Валентина Олексіївна, менеджер:
– Навіть бездомні тварини заслуговують і мають право на гуманне ставлення. Тому повинні бути спеціальні місця, де б їх утримували. У нас є таке товариство в місті. Але потрібно, щоб його більш активно підтримувала міська влада, виділяючи кошти.
Іван Григорович, економіст:
– Це дуже негативне й небезпечне явище. Нещодавно й на мене напав пес. Добре, що встиг вчасно зреагувати й захиститися. Але якби на моєму місці опинилася дитина, то хто знає, чим би все могло закінчитися. Подібного не повинно бути. Таких тварин потрібно відловлювати, стерилізувати, щоб їхня популяція зменшилася.
Оксана Валентинівна, інженер:
– Звісно, бродячі собаки становлять певну небезпеку, але я противниця радикальних методів. Убивати – то остання справа. В усьому світі знайшли спосіб, як вирішити це питання, існують цілі програми: про таких тварин дбають, їм знаходять господаря. Було б непогано перейняти такий досвід.
Павло Семенович, заступник директора обласної бібліотеки:
– Із цим однозначно потрібно боротися. Місяць тому собаки напали на невістку. Саме відводила доньку в дитячий садочок, як на неї накинувся пес і вкусив за ногу. Тварину так і не зайшли. Відповідно, зробили уколи від сказу. Тож це дуже небезпечно.
