Після «оральної» фази у дитини, внаслідок якої формується або не формується базова довіра до світу, у її психосексуальному розвитку розпочинається «анальна». Вона триває приблизно від півтора до трьох років. Це така стадія інфантильного розвитку, коли лібідозний або сексуальний потяг сконцентрований на анусі (на задньому проході). Надзвичайно важлива фаза у психосексуальному розвитку як дитини, так і в подальшому дорослої людини. Значима вона й тому, що збігається з привчанням дитини до горщика. Для того, щоб не було потім ніяких відхилень у сексуальній орієнтації вже дорослої людини, варто звернути увагу саме на ці важливі стадії розвитку дитини. Загалом, мозкові центри, котрі відповідають за усвідомлення дитиною того, що вона хоче в туалет, починають діяти десь з 18 місяців і пізніше. До того дитина не контролює потреби свого сечового міхура і кишківника, і, якщо батьки висаджують дитину на горщик через певний інтервал часу, то це буде просто рефлекторно. Загалом, на мою думку, не потрібно поспішати із привчанням до горшка. Всьому свій час. Людство розвивається, з’являються інноваційні технології, а фізіологія людини тим часом залишається незмінною. І колись, ще наші діди-прадіди знали точно, що до трьох років дитина бігає по двору лише в сорочечці, без штанів, бо вона ще мала. А в три роки на дитину надівали штани, це було вже так серйозно і поважно, вона ставала дорослою. А, іншими, простими словами, вона могла вже самостійно ходити в туалет, знімати сама штани.
З тих пір нічого не змінилося. Наші мами згадують той період, коли декретна відпустка була лише один рік, і дитину треба було терміново привчати до горщика, щоб в садочку було легше. Але, водночас, вони згадують і купи колготок, котрі носили вихователям, щоб ті міняли їх на дітях, бо памперсів не було, а фізіологію не обманеш. Тому, з привчанням до горщика, яке відбувається саме у період «анальної» фази, треба бути досить обережними. Краще не поспішати. Пробувати кілька разів, поки дитина сама не буде готова до цієї процедури. Не варто застосовувати горщики з музикою, щоб не виробляти у своєї ж дитини рефлекс Павлова. Я розумію бізнес-індустрію, вони розроблять будь-які новинки, аби продавалися і надходили кошти, але свою дитину треба любити і не ставити на ній експериментів. Не варто також закуповувати горщики з ременями, щоб пристібати дитину (знаю таких батьків, які по дві години тримають в такому стані своїх дітей на горщику, з найкращими намірами, щоб привчилися ходити в туалет). Але, повірте мені, крім розвитку садо-мазохістських тенденцій нічого корисного з цього всього не вийде. А ще буває коли дитину з п’яти-шести місяців кожні три години висаджують на горщик цілодобово. Аргумент при цьому вражаючий: «якщо дитину не привчити до горщика з п’яти місяців, то вже не привчиш ніколи». Де вони цього набираються, не знаю. Всі розумні, з вищими освітами, з доступами до Інтернету і будь-якої інформації… І от, уявіть собі, сидить дитина, спокійно грається, а тут летить шалена матуся, бо вже цокнуло три години відтоді, як дитина сиділа на горщику, хапає дитину і садить її на той же горщик. У дитини переляк, сльози, тривога. Але – кого це цікавить? Така сама ситуація і вночі.
Будильник дзвонить кожні три години, сонна дитина піднімається і сідає на горщик, щоб, не дай Боже, не помочилася в ліжечко. Памперси не надягають, бо це або чомусь шкідливо, або бабусі не радять, причин багато можна знайти. Внаслідок такого привчання, дитина все одно раніше трьох років на горщик самостійно ходити не почала, але невроз розвинувся. І от коли дивишся на оці жахи, які виробляють розумні, інтелігентні мами, хочеться просто попросити «любіть своїх дітей». Бо, коли любиш свою дитину, то ти прислухаєшся до неї, до її потреб. Кожна дитина індивідуальна, і, якщо в півтора роки не вийшло з горщиком, нічого страшного, зробіть паузу, повторіть це все через місяць. Навіть, якщо вже дома вона ходить сама до туалету, а на прогулянці ви не впевнені в ній, краще одягніть памперс і дитина спокійно, без напруги буде гуляти. А не шукати нервово туалет або кущик. Адже спокійна, врівноважена, впевнена в собі дитина – це найголовніше, бо це буде така ж сама потім доросла особистість. Тому, раджу всім мамам просто любити своїх дітей. Це наймудріше, що ми можемо для них зробити.
