Ми дізналися, де живе щастя

Це перший день редакції, повертаючись із якого, ми співали пісень і раділи життю, а не голосно обговорювали жахливі перспективи обіцяних реформ.
У селі Зелена Діброва я побувала вперше. Доїхали, як завжди, з пригодами. Дорожній службі черговий привіт — вказівного знаку на повороті до села немає, і ми поїхали прямо, тож опинилися в Шполянському районі. Там теж дуже гарні й ошатні села, але ж нас чекали в іншому місці. «З’ївши» чимало палива і витративши не менше дорогоцінного часу, ми все ж потрапили… до раю!
Ну а як інакше назвати місце, де неймовірна краса природи поєднується з незбагненною широтою людських почуттів добра і щастя? Де в кожної людини, з якою довелося спілкуватися, в очах — любов і радість. Де всі живуть єдиним — відданістю і патріотизмом до рідної землі, до рідного села. Живуть дружно, міцною громадою. Працюють разом, співають разом, проблеми всі долають теж разом. І знаєте, я переконана, що в зеленодібрівчан усе буде якнайкраще. Та вони і зараз є прикладом для наслідування всім сільським громадам!
Так, важко, звичайно. А кому зараз легко? Але тут ніхто не втрачає оптимізму, кожен упевнено робить свою справу. І я переконана, що школа в Зеленій Діброві не припинить своє існування, попри рішення районної ради, яке, до слова, з жителями села ніхто й не обговорював. Невже так можна? Невже думка громади вже взагалі нікого не цікавить?

Щиро дякую за запрошення на День села сільському голові Зеленої Діброви Ігорю Володимировичу Щербаку. Чесно і без зайвого пафосу скажу, що це один із найпотужніших сільських голів, із якими мені довелося спілкуватися. А от те, що він найхаризматичніший, то це стовідсотково! Освічений, мудрий, думаючий, щирий, патріотичний. Керівник, який власним прикладом веде за собою громаду села. І не уявляє, що може бути інакше!
Щиро дякую всім жителям Зеленої Діброви за їхню віру в майбутнє свого села! За мужність і оптимізм! Ви — найкращі!

Листи в редакцію
Із Чигиринського, Городищенського, Лисянського, Маньківського району, з обласного центру та міста Сміли цього тижня ми отримали чимало листів від наших читачів. Дякуємо вам, люди добрі, що в кожному з них ви називаєте нас своїми друзями. Напрочуд приємним фактом є участь черкащан у нашій акції зі збору світлин учасників Другої світової війни. Уже на сьогодні ми маємо понад 100 фотографій рідних, близьких, просто земляків-героїв.
Також цікаво читати ваші дописи з історії рідного краю, чи то творчі роботи — вірші, нариси. Відразу прошу вибачення, що ми не можемо надрукувати всі ваші роботи, просто дуже бракує місця в газеті.

Але основною темою ваших читацьких звернень усе ж є питання: як вижити у страшному сьогоденні.
Відразу зазначу, що на всі питання соціального захисту чи пенсійного забезпечення, а також працевлаштування, розтлумачення певних юридичних моментів, оформлення спадщини чи земельних паїв тощо ми у співпраці з відповідними державницькими структурами та юристами намагаємося надати вам відповіді у рубриці «Громадська приймальня».
Досить часто лист читача кличе нас у дорогу. Ось і цього разу, від болю і відчаю, що лунав у рядках наших постійних читачів із Руської Поляни, ми не змогли залишитися осторонь. Проблема функціювання тутешнього сміттєзвалища давно гостро обговорюється. З’являються нові ініціативи, нові проекти сміттєпереробних заводів, але «віз і нині там». Жодних змін… А людям дихати нічим. Про справжнє екологічне лихо та можливі шляхи вирішення проблеми читайте у наступному номері «Нової Доби».
Головне, що коли читаєш листи, які надходять на адресу редакції, відчуваєш, що робиш потрібну й корисну справу.
Отож читайте нас, пишіть, телефонуйте, запитуйте й запрошуйте! Ми завжди вам усім раді, бо працюємо саме для вас!

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x