Психологія безпліддя

Психологія безпліддя
У всіх клініках репродуктивної медицини клієнтам роздають книжечки-флаери, де розписані всі діагнози, які спричиняють безпліддя. І майже завжди у лапках присутній діагноз «незрозуміле» безпліддя. І от там, де «незрозуміле», майже завжди треба шукати психогенний фактор або прояви Божої волі. Проблема психологічного здоров’я жінки є досить актуальною у сьогоднішньому суспільстві. Адже жінки освоїли майже всі види діяльності, є представниками різних професій, виконують багато ролей у житті. Психологічні проблеми жінки, зокрема, нездатність до реалізації материнського потенціалу, зазвичай деструктивно впливають на її життєтворчу активність. На сучасному етапі розвитку суспільства медицина пропонує багато способів лікування безпліддя, проте психологічний чинник залишається одним із найважчих у боротьбі з цією проблемою. Найчастіше він проявляє себе у ділових жінок інтелектуальних і творчих професій після 30-35 років. Для жінки, здатної до глибинного мислення і рефлексії, відсутність можливості реалізації її істинно фемінної сутності, а саме – материнського інстинкту, є найбільшою психологічною кризою у процесі її життєтворчої активності. У слов’янській міфології уявлення про народження пов’язувалося із плодовитістю взагалі і, зокрема, животворними силами землі. Після християнізації виникло уявлення про духовне народження, що відрізняється від тілесного і відбувається за участю Бога. Але слов’яни продовжували поєднувати народження з такими символами плодовитості, як вода, або з обрядами викликання дощу, у яких жінки закликали бога неба зійтися з ними; продовжували вірити, що дощова вода допомагає при безплідді. Перші яскраві прояви страждання жінки від проблеми безпліддя гостро постають у релігійних творах, зокрема, відображуються переживання Анни, дружини Іоакима, у яких сімнадцять років не було дітей. Апокрифічні Євангелія, які не ввійшли до офіційного церковного канону, містять текст, у якому Анна оплакує свою бездітність: „І, піднявши очі до неба, побачила на небі гніздо горобця і стала плакати, промовляючи: …Горе мені, кому я подібна? Не подібна я птахам небесним, так як і птахи небесні мають потомство у тебе, Господи. Не подібна і тваринам безсловесним, так як і тварини безсловесні мають потомство у тебе, Господи. Не подібна я і водам цим, так як і води приносять плоди у тебе, Господи. Горе мені, кому подібна я? Не подібна я і землі, так як земля приносить по порі плоди і благословляє тебе, Господи?” Після багатьох років страждань і довгих молитов Бог послав їм доньку Марію, яка в подальшому стала матір’ю Ісуса. На думку представників глибинної психології, зокрема Марії-Луїзи фон Франц, при аналізі сюжетних ліній казок, якщо спочатку згадується про те, що у королеви не було дітей, це завжди означає, що у неї народиться дитина-герой. З точки зору психоаналізу майже завжди перед народженням дитини-героя королівство повинно страждати від засухи і безплідності. Зазвичай виникає період депресії, спустошеності, відсутності будь-яких подій, і, чим довше він триває, тим більше людина переконана, що у несвідомому накопичується велика кількість енергії. Для того, щоб у житті відбулося щось надзвичайно важливе, такий період є необхідним: на життєвому шляху людини ніби нічого не відбувається, тобто у її свідомому сприйнятті. Насправді активна робота несвідомого готує людину до великого творення. Таким чином, безпліддя з точки зору психології не можна однозначно трактувати як суто деструктивну проблему, адже з одного боку жінка у цей період накопичує потенціал і ресурс для подальшого творення, з іншого – має час розібратися у своєму внутрішньому стані і вирішити особистісні проблеми. Відомий американський психотерапевт Ірвін Ялом вважає, для того, щоб вирости високим і гордим, дереву необхідні бурі. Творення і відкриття зароджуються у болі. Людина повинна носити в собі хаос і сум’яття, щоб потім породити танцюючу зірку. Існує низка психологічних причин, які ускладнюють жінці можливість завагітніти. Найвагоміші серед них: Страх перед майбутнім. Така проблема може існувати як на свідомому рівні, так і на несвідомому. Часто жінка реально розуміє неможливість забезпечити майбутнє дитини з точки зору соціально-економічної ситуації, не впевнена у своїх материнських можливостях, уявляє трагічне майбутнє для себе або чоловіка і хвилюється за долю дитини. Ці та інші проблеми можуть і не усвідомлюватися, проте бути причиною блокування реалізації фемінного начала жінки. Недовіра до партнера. З точки зору глибинної психології недовіра до партнера свідчить про невпевненість у собі самої жінки, занижену самооцінку і, відповідно, сумніви стосовно того, що чоловік її не залишить. У такому випадку можна також говорити про наявність або відсутність любові до партнера. На думку Сергія Максименка, справжня любов – це діяльна активність, а не пасивний ефект, це перебування у певному стані. Любов об’єднує і створює особистість завдяки тому, що не дає людині зосередитися на власному „Я”, тим самим забезпечуючи існування і розвиток себе як цілісності. Справжня любов передбачає здатність давати, тобто виявляти власну силу, дарувати іншій людині себе, свій світ і ставати при цьому ще більш збагаченим, завершеним, сильним. Любити – означає дарувати своє життя і народжувати нове життя. У такому випадку любов є творчістю. Такі стосунки передбачають абсолютну довіру до партнера, адже йому необхідно віддати своє власне „Я” і бути впевненою, що він нічого йому не заподіє, з його боку відбувається те ж саме. Лише у випадку повної довіри, злиття і розчинення людей одне в одному може народитися нове життя. Високий рівень домагань. Сучасна жінка прагне реалізувати свій потенціал, самовідбутися як професіонал і особистість. Часто ставить завищені вимоги до себе, своєї діяльності, що спричиняє ріст тривожності і внутрішньоособистісної конфліктності. Відсутність внутрішнього спокою і гармонії є однією із психологічних причин безпліддя. З одного боку первинне прагнення сучасних жінок до самоактуалізації має важливе значення у глобальному аспекті світобудови. Адже, ще Фрідріх Ніцше вважав, що примітивний інстинкт продовження роду не повинен бути домінуючим. Перед тим, як народжувати собі подібних, стати творцями, людина має потурбуватися про власне становлення, оскільки її обов’язок перед життям полягає в тому, щоб створювати вищих, а не продукувати нижчих. На сучасному етапі розвитку суспільної свідомості жінка має право приймати багато рішень самостійно. Сьогодні вона спроможна робити кар’єру на рівні з чоловіками, управляти підприємствами, займатися політикою, присвячувати себе науці, забезпечувати сім’ю. Французькі психологи виділили три основні фази у житті жінки: Соціалізація, накопичення інтелектуального та професійного досвіду. Народження та виховання дітей. Самоактуалізація, реалізація особистісного потенціалу. Проте, сьогодні можна констатувати той факт, що друга фаза, а саме народження та виховання дітей, нерідко свідомо або несвідомо відторгається жінкою. Часто реалізація материнства відкладається на невизначений термін, оскільки самоактуалізація та реалізація особистісного потенціалу для жінки є вагомішою. Сучасні тенденції у соціумі представляють привабливою жінку з проявами маскулінності. Чоловічі риси характеру проявляються у професії, у сімейних стосунках, у спілкуванні. Прагнення домінувати, контролювати, бути діловою жінкою стає причиною для витіснення істинно фемінних ознак. Проте, ще Карл Густав Юнг вважав, що різниця між жінкою і чоловіком полягає в тому, що чоловік прагне досконалості, а жінка цілісності. У цьому і полягає помилка багатьох жінок, що переймаючи на себе чоловічі функції, вони підсвідомо наслідують їхні прагнення. А природа жінки вимагає цілісності: рівномірного для її особистості поєднання фемінності й маскулінності. Вибір життєвого шляху є особистим рішенням кожної людини і він детермінується тими цінностями і установками, які домінували в тому оточенні, у якому виховувалася особистість. Високий рівень тривожності. Життя в постійній напрузі може призвести до того, що у жінки не наступає вагітність. Усвідомлення власної бездітності і неповноцінності є потужним стресогенним фактором. Відчуття меншовартості, провини найчастіше супроводжують трагедію безплідного шлюбу. Часто вантаж відповідальності за безпліддя звалюється членами сім’ї на жінку. Вона вимушена відчувати провину за неможливість зачаття і народження. Хронічний стрес, безрезультатне очікування, депресія деструктивно впливають на життя жінки, особливо якщо тільки вона активно займається лікуванням безпліддя. На фізіологічному рівні тривалий стрес накладає відбиток на діяльність всіх органів і систем, зокрема тих, що відповідають за продовження роду. Під впливом стресу знижується імунітет, відбуваються зміни в яєчниках і шийці матки. Зачіпаються і вищі центри мозку, що провокує гормональні зрушення і зменшує вірогідність зачаття. Відповідальність за сім’ю батьків. Глибиннопсихологічна проблема, яка демонструє трансформацію ролей. Часто батьки похилого віку стають безпорадними, потребують багато уваги. Доросла донька намагається турбуватися про них як про дітей, витрачаючи всю свою енергію. У такій ситуації може також актуалізуватися почуття провини, що вона погано виконує свої обов’язки. За таких обставин не залишається внутрішнього ресурсу для народження власних дітей, оскільки існує їх заміна. Відторгнення жіночого начала. Така проблема свідчить про наявність внутрішньоособистісного конфлікту, в основі якого може бути протистояння з власною матір’ю, небажання бути схожою на неї. Негативне або амбівалентне ставлення до матері може блокувати фемінний потенціал молодої жінки, зокрема ускладнити реалізацію материнства. Глибинна діадична залежність від матері заважає їй реалізувати свої можливості та пізнати себе відповідно до проекту життя. Крім того, на думку Віктора Франкла, занадто сильне бажання отримати щось заважає реалізації цього бажання. Так часто буває і у випадку з надмірним прагненням народити дитину. Сергій Максименко описує синдром хибної вагітності, що підтверджує вплив психіки людини на її тіло. Після тривалого періоду стійкого зниження настрою, зумовленого безперервними думками про бажання завагітніти та народити дитину, у жінки встановлюється стійка аменорея, яку сама жінка намагаючись трактувати як очікувану вагітність, доповнює іншими ознаками. Психокорекційна допомога таким жінкам дуже складна і малорезультативна. Проте, означені психологічні причини безпліддя можуть бути подолані у процесі глибинної внутрішньої роботи над собою. Дуже важливо не концентрувати увагу на існуючій проблемі, а займатися професійним, особистісним творенням. Адже творення породжує творення. А ще є дієвим спосіб «ідти на чужих дітей». Це, коли жінка виходить заміж за чоловіка з дитиною або бере дітей із дитбудинку. Поступово вона заспокоюється, розблоковуються її зажими, вона розкривається, організм приходить в стан рівноваги і починає повноцінно функціонувати. І часто наступає потім ще й своя вагітність. Материнство є найвищим актом творення у людському житті. Але, щоб бути матір’ю, не обов’язково народжувати дітей, але обов’язково їх любити.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x