Велорух

Велорух

Олег Хайченко: «100 кілометрів для мене – не проблема»

56-річний Олег Хайченко дасть фору багатьом юним черкасцям. У його розпорядженні аж 4 залізних коня, які возять черкащанина і в спеку, і в мороз. Велосезон для Олега Івановича не закінчується практично ніколи, адже він спокійно їздить як за комфортних умов, так і за тріскучого морозу. У веломандрівках чоловік об’їздив не лише усю Черкащину, а й гори Карпат і Криму. І нині постійно збирає компанії ентузіастів, частину з яких сам же і «підсадив» на колеса.

Я взимку великом їжджу навіть через Дніпро

Молоді черкаські велотусовщики про Олега Івановича говорять з величезною повагою і неабияким захопленням. Адже поки його однолітки скаржаться на життя і рахують болячки, Олег Іванович повний сил і натхнення. Такого шаленого натиску інколи не витримують… навіть велосипеди.

– Кілька велосипедів піді мною просто тріснули. «Закатав», – сміється чоловік. – Нині маю чотирьох сталевих коней – на всі випадки життя – для поїздок по місту, для виїздів на «дику» природу, у гори чи ліс. Є й зимові ровери. Взимку їздив навіть по замерзлому Дніпру. Якось навіть заблудився в тумані. Але затія ця вельми небезпечна, тому завжди потрібно перевіряти тощину льоду і виїздити лише з товаришем, і, звісно, на шипованій гумі. А так перешкод практично немає. Я навіть в мінус 30 катався.
Поїздка на велосипеді – це не лише бонус плюс для молодості і здоров’я, а ще й – захоплююча пригоду. До того ж щоразу – нова, – стверджує Олег Хайченко.

– Якось їду увечері полем, чую якісь незрозумілі звуки, типу гарчання, думав, що собака десь у кущах. Коли це на стежку вискочив борсук! І прямо під колеса ровера! Я такий стрес отримав, ну правда, об’їхав його. Потім дзвоню дочці, і яке в неї, на Вашу думку, перше питання? Думаєте про моє самопочуття? Аж ніяк! Відразу спитала чи борсук живий, – сміється велосипедист.
Загальна вартість усіх «залізних коней» Олега Хайченка – близько 9 тисяч доларів, але чоловік вважає, що це невелика плата за задоволення та можливість спокійно доїхати навіть до кордону з Румунією.
– Коли Крим був ще «наш» ми спокійно їздили у велотури. Велосипед брали з собою на третю полицю поїзда і вирушали великими групами. Були в долині нарцисів, на гарячих джерелах, доїжджали аж до кордону з Румунією. У багатьох туристичних місцях зупинялися або взагалі задарма, або за невелику плату. В заповідники, наприклад, студенти із групи пройшли за зменшену плату, і я з ними, теж, якимось дивовижними чином пройшов, як студент.
– Велосипед – це класно, – говорить посміхаючись чоловік. – Це драйв, який завжди з тобою.

Велорух

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x