Щоб забрати землю у фермерського господарства, його конкурент удався до ігор з цільовим призначенням землі.
«Так не діставайся ж ти нікому!» – таку позицію ревнивого коханця зайняло фермерське господарство «Відродження» по відношенню до ділянки у понад 100 гектарів, яку воно орендувало протягом 7-ми років. Ще в 2007 році воно уклало договори оренди з Глибочківською сільською радою Тальнівського райо­ну. Аж раптом торішньої весни Тальнівська районна держадміністрація схаменулася і звернулася до суду з позовом про визнання тих договорів недійсними. Виявилось, що землі ці не можна обробляти фермерам, бо мають вони історико-культурне призначення: є охоронною зоною навколо історичного об’єкту Трипільської культури. У липні суд визнав ці договори недійсними, і фермери мали забиратися геть.

Інформує власний кореспондент «Нової Доби».
Тут же з’явився претендент на цю землю. Причому він подав документи на ці ділянки до Головного управління Держземагентства в Черкаській області як на землі історико-культурного призначення. Фахівці документи розглянули, дали дозвіл на виготовлення документації з землеустрою і згодом затвердили її. Але дивним чином у затверджених документах знову з’явилося формулювання «землі сільськогосподарського призначення». Тобто фізична особа-підприємець просить в оренду землі історико-культурного призначення, а їй надають ці ж землі, але як сільськогосподарські!
Дивна метаморфоза обурила фермерів «Відродження». У них землю забирають, прикриваючись її історичним значенням, а комусь віддають, причому як ріллю! Почалася судова тяганина. Фермери продовжували обробляти землю на свій страх і ризик, хоч і не мали вже на те права. Навесні новий власник, виявивши свіжі сходи пшениці на своїй землі, погодився на мирову угоду. Такий собі крок назустріч: оскільки хліб уже зійшов, то майбутній урожай ділитимемо навпіл, водночас і землю до отримання врожаю теж оброблятимемо навпіл – по 56 і 57 гектарів кожному, попередньому і чинному власнику.
Проте миролюбний крок не заспокоїв фермерів. Якщо не можна обробляти нам, то чому можна новому господарю? Адже закон має бути один для всіх!

Минулого тижня господарський суд Черкаської області розглянув позов СФГ «Відродження» до Головного управління Держземагентства в Черкаській області. Фермери вимагали від суду скасувати договори оренди землі нового власника так само недійсними, на тій же підставі, на якій було визнано недійсними їхні договори оренди.
Засідання тривало три години. Суддя ретельно вивчив усі деталі справи, з’ясував кожну дату і кожну цифру. Але, зрештою, виніс вирок, який неабияк спантеличив присутніх в суді. «У позові відмовити повністю», – пролунало несподівано. Чому? А тому, що не може приватне підприємство, яким є фермерське господарство, виступати в суді, захищаючи не свої власні інтереси, а інтереси держави. От якби прокуратура або інспекція сільського господарства як орган, що здійснює контроль у цій галузі, зацікавились цим випадком і стали на захист інтересів держави, забрали б з сільськогосподарського обробітку землі, що мають історико-культурне значення, от тоді можна було б про щось говорити. Але вони, як зауважив сам суддя Дорошенко, чомусь цю справу ігнорують. «Державні органи, що мають волати про порушення законодавства, чомусь мовчать», – зауважив він у судовому засіданні.

Відповідач права позивача не порушив, оскільки у позивача вже немає прав на цю землю. А значить, позов не може бути задоволено. Проте його можна оскаржити. І у десятиденний строк представник інтересів СФГ «Відродження», юрист спілки сільгоспвиробників Тальнівського району, збирається подати апеляцію на це рішення суду.