У дружній і працьовитій родині наших внутрішніх органів є одна скромна трудівниця, яка перебуває в тіні своїх відомих побратимів – шлунка, кишківника, печінки, нирок. Більше того, до другої половини ХIX ст. вчені навіть не підозрювали про її існування. Нині гастроентерологи часто називають цей орган «чорною пантерою». Дійсно, за формою підшлункова залоза чимось схожа на цього звіра, а її запалення (гострий панкреатит) настільки ж неприємне, як і раптова зустріч із хижаком.

Вона має здатність «мовчати» до останнього, не подаючи жодних сигналів. Але коли відчуєте гострий біль у животі, це означає, що мова йде не про початок, а про повний розквіт захворювання. Руйнівні процеси в цьому органі, який тривалий час піддавався бомбардуванню несприятливими факторами, відбуваються в лічені години. Отож, зважуючи на «вибуховий» характер підшлункової залози, необхідно постійно піклуватися про її хороше самопочуття.

На службі у двох вельмож
Щоб ви знали, у підшлункової залози доволі серйозна місія й непрості обов’язки. Вона бере участь відразу в двох життєво важливих функціях організму: травній та гормональній. Голівка цього органу виробляє і виділяє в дванадцятипалу кишку підшлунковий (панкреатичний) сік, що містить спеціальні ферменти для перетравлювання їжі. У кожного з ферментів своє призначення: амілаза, інвертаза і лактаза відповідають за розщеплення вуглеводів, ліпаза розщеплює жири, а протеаза — білки. Без панкреатичного соку соляна кислота і жовч неспроможні впоратися з цим складним завданням.

А ось тіло й хвіст підшлункової залози — це вже зовсім інша «держава», що підпорядковується ендокринній системі й відповідає за вироблення найважливіших гормонів — інсуліну та глюкагону. Ці гормони-антагоністи регулюють рівень цукру в крові й беруть участь у вуглеводному обміні.
Порушення обмінних процесів в організмі призводять у свою чергу до утворення солей кальцію в шлунковому соці. Потім можуть формуватися й камінці. Застій секрету в протоках та інфекції теж сприяють каменеутворенню. Для підшлункової цей процес доволі згубний: камені створюють перешкоди для соковиділення.

Як догодити трудівниці, що виконує таку різнопланову роботу?
Насправді зробити це не так уже й складно: потрібно просто знати, від чого її «характер» може зіпсуватися.
Передусім підшлункова залоза не терпить надмірностей, якими ми іноді пригощаємо свій організм. Зловживання спиртними й газованими напоями та переїдання на тлі емоційного збудження — ось головні фактори, що спричиняють розвиток панкреатиту. Особливо слід уникати поєднання жирів і вуглеводів (тістечка з кремом, картопля чи макарони зі смаженим м’ясом), а також продуктів, що містять консерванти й барвники. Значно ефективніше дозволяти собі потроху всього, але періодично влаштовувати розвантажувальні дні. Потіште підшлункову залозу продуктами, що їй «до душі»: чорниця (свіжа, заморожена, сушена), шовковиця, бузина, настій із шипшини, чай із квітами акації та софорою, настій полину, кореня оману, лопуха або цикорію.
Серед інших першопричин недугу — жовчокам’яна й виразкова хвороби, інфекції, паразитичні інвазії, порушення обміну речовин, зміна гормонального фону, судинні захворювання, а також анатомічні аномалії протоки підшлункової залози (звуження, пухлини тощо) і прийом деяких сильнодіючих ліків (антибіотики, сульфаніламіди, естрогени). Особ­ливо підшлункова не любить парацетамолу, відчуває дискомфорт при прийомі анальгіну, баралгину та інших знеболювальних.
Допоможуть їй (особливо у разі загострень) препарати, в основі яких лежать ферменти підшлункової залози: панкреатин, мезим, креон, панзинорм, глутаргін.

Навчіться відпочивати!
Оце, напевно, найголовніша потреба для нашого організму, який ми зазвичай експлуатуємо надто нещадно. Та ж сама підшлункова залоза гостро реагує на стреси й нервові навантаження. Ще одна її функція — вироб­лення інсуліну і глюкагону — багато в чому залежить від стану нашої нервової системи. Інсулін виводить глюкозу з крові й утилізує її в клітинних тканинах, а глюкагон розщеплює глікоген і повертає глюкозу назад у кров. Завдяки цьому механізму регуляції кількість цукру в крові підтримується на постійному рівні: нормою вважається 3,5-5,5 ммоль/л. У людей, які постійно живуть у нервовій напрузі, вміст цукру в крові підвищений: він може роками триматися на рівні 6-7 ммоль/л, поки підшлункова не виснажиться. Тоді виникає цукровий діабет 2-го типу.

Отже, знімаємо стреси не всілякими ласощами й солодощами, а повним роз­вантаженням організму. Тоді й шлунок, і підшлункова, і нервова система працюватимуть, як годинник: чітко й злагоджено. А ще не варто хапатися за всілякі пігулки при найменшому нездужанні! Існує безліч інших способів допомогти собі: точковий масаж, йога, фізкультура, збалансоване харчування, трав’яні чаї тощо.
Здоровий спосіб життя — ось той фундамент, на якому зводиться фортеця, що захищає нас від усіх хвороб. Тому дбаймо про себе повсякчас.