«І на якому вже місяці?», «А хто буде — хлопчик чи дівчинка?», «Як ти назвеш?», «Коли народжувати?», «А токсикоз був?», «Коли декрет?» – це традиційні питання, які ставить тобі фактично кожен, з ким зустрічаєшся, коли животик уже видно. І якщо на питання «На якому ти місяці?», ти відповісиш (швиденько вирахувавши тижні в місяці), розкажеш про те, що токсикозу не було — (і пфу-пфу-пфу, кажуть, що якщо в батьків дитини однакова група крові, то ця «біда обходить стороною), то коли назріває наступне питання: «А що тобі хочеться їсти?», я навіть не знаю, що відповісти.
Перший лікар, який сказав мені на четвертому тижні вагітності: «Вітаю, у вас зародилося нове життя», суворо заборонив їсти магазинну їжу: ніяких цукерок, тортів, кетчупів, майонезів, куплених напоїв, нічого, що може містити консерванти, ненатуральні інгредієнти чи шкідливі складові. «Бо приходять до мене, радіють, а тоді через пару місяців знову приходять — ридають крокодилячими слізьми. Ви взагалі знаєте, який зараз відсоток викиднів? Отож — усе ваші чіпси! Зараз навіть на облік по вагітності не поспішають ставити — вичікують».

Лікар мене добряче налякав, а тому всі продукти, які викликають підозру щодо складу, зникли з мого раціону безповоротно.
Так, я теж начиталась в інтернеті історій про те, як чоловік серед ночі вивозив вагітну дружину до залізничної колії, бо тій хотілося її полизати, наслухалась історій, як вагітним дуже хотілося їсти землю і вони це робили, як не вилазили, будучи при надії, з «МакДональдсу» на сніданок, обід і вечерю… Бідні чоловіки ночами в несезон шукають фрукти, панакоту тощо…

Моя подруга з чоловіком розказували, що їй в несезон кавуна захотілось. Чоловік забаганку не виконав, а тому впродовж двох вагітностей їй уже нічого аж так сильно не хотілось. Тому примхи примхами — а здоровий глузд іноді перемагає.

Мені ж того, чого не можна або чого немає, — абсолютно не хочеться. Враховуючи обмеження, які мені встановили лікарі за станом здоров\’я (нічого жирного, солоного, солодкого, кислого і гострого), я їм тільки те, що можна. І їсти мені хочеться взагалі, а не щось конкретне. Мене не нудить від запахів певних продуктів і не зносить дах від чогось особливого. Щоправда… Мій організм почав відмовлятися їсти те, на що алергія у батька дитини. Я не знала, що так буває, але мене то тішить. Бо нагадує, що в мені живе не просто нове життя, а чиясь частинка, яка ще з животика дає знати, що вона схожа на тата.

Кажуть, нібито смакові вподобання дитини закладаються на сьомому-восьмому місяці вагітності. Якщо це правда, я буду рада, що моє дитя харчуватиметься так, як я зараз: не їстиме нічого шкідливого і не проситиме надмір солодощів. А правда чи ні — перевіримо.
Відтак ті, хто мене зустрічає, вгадують стать дитини тільки по формі живота, а не по тому, солодкого мені хочеться чи солоного. Крім того, що ні першого, ні другого я не вживаю.