Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне

Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне
«Люди бояться смерті з тієї ж причини, з якої діти бояться темряви, тому що вони не знають, в чому тут справа»
Френсіс Бекон

Які асоціації викликає у вас поєднання слів журналістика і смерть? Мабуть, відразу уявляються якісь аварії, автокатастрофи, перестрілки, колонки криміналу й інший треш та «чорнуха». Одним словом, «негативні новини», якими так часто (особливо з початку революції Гідності та війни на сході) грішать українські ЗМІ. А от і ні! У Польщі це цілком респектабельний нішевий глянцевий журнал на дорогущому папері, який має 1,5 тисячі передплатників. «Культура погребу» обслуговує не лише рекламні потреби підприємців похоронної індустрії Польщі, Німеччини, Італії, Росії, а й розповідає своїм читачам про різноманітні новинки похоронних послуг, традиції та обряди, вражаючі похорони, новинки у законодавстві, психологічні аспекти смерті. Видавці не лише не соромляться заголовків «Одягаємо живих і мертвих» чи теми номеру типу «Маркетинг до гробової дошки», а й висловлюють радість з приводу того, що їхніми читачами усе частіше стають люди, що ніяк не пов’язані зі сферою ритуальних послуг. Адже це свідчить про те, що люди усе частіше починають задумуватися про сенс життя і смерті.
Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне
Як похоронне бюро перетворилось в успішний медіапроект

Креативна ідея створити єдине в Польщі спеціалізоване видання для бізнесменів у сфері ритуальних послуг прийшла в голову керівнику похоронного бюро з невеличкого міста Отвоцьк, що за 25 кілометрів від Варшави. До початку діяльності в медіа-бізнесі, підприємливий поляк уже мав власне бюро ритуальних послуг та ресторанчик. Від останнього я, до речі, були просто у захваті – повсюди прекрасні букети й ікебани з живих свіжих квітів, свічки у канделябрах, картини, дзеркала, світлі і приємні кольори. Ніщо не нагадує гнітючої атмосфери подібних наших закладів: паперові або пластмасові квіти, чорне, сіре, суцільне убожество і у персонала обличчя такі, що хочеться застрелитись. Ніхто, звісно, не каже, що смерть, це радісна подія, проте, можливо людині б теж хотілося, щоб її провели в останню путь достойно.
Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне
Оскільки похоронний бізнес пішов досить добре, власник вирішив відкрити ще й журнал, який ось уже восьмий рік успішно завойовує ринок. Успіх «Культури погребу» дав можливість засновнику Славоміру Моцу створити ще одне видання – щотижневик «Лінія Отвоцька». А для виїздів на міжнародні виставки видання підготувало навіть спецвипуск «Несмертельний гумор» – такий собі «Єралаш» на тему смерті – комікси, анекдоти і різноманітні оповідки.
Частина українських журналістів були шоковані побаченим, проте, слід відзначити, що матеріали дійсно цікаві та якісні. Чого варта лише підбірка поховань російських мафіозі, деякі з яких навіть на надгробках зображені «у гопницькій позі «навпочіпки» або за святковим столом із чаркою в руках. Чи написи на пам’ятниках типу «Януш Корахай, Колюня Корахай, Вера Корахаїха». Такі підбірки, так само, як і матеріали про похорони відомих людей, традиції та обряди похвання у різних народів, стародавні кладовища, колонки з порадами психологів та юристів змушують у черговий раз задуматись про те, що смерть – це, по-суті, частина життя. Недарма ж видання називається саме «Культура погребу».
Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне
Більшість моїх колег існування такого видання шокувало, очевидно саме тому, що у нас ця тема усіляко замовчується. Тобто про вбивства, аварії, катастрофи, і так далі зі смакуванням кривавих подробиць у нас пишуть часто. А от про психологічний і філософський аспект смерті, культурологічну складову, традиції та обряди чомусь мовчать. Зрозуміло, що писати зазвичай хочеться про світле і радісне, проте ніхто не може спростувати факту, що смерть кожного з нас невідворотна і є лише зворотним боком медалі під назвою життя.
Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне
Матеріал підготовлений у межах серії подорожніх блогів про Польщу
Поїздка була здійснена завдяки проекту «Українська школа журналістики» за підтримки посольств Канади і Польщі
Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне
Смертельна журналістика, або Поговоримо про вічне

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x