Обійстя Володимира Мельника не схоже ні на яке інше в Почапинцях. Кахельна доріжка веде від хвіртки до хати мимо бесідки й криниці. Обабіч доріжки – дбайливо доглянуті клумби, садочок. Не обійстя, а якийсь ботанічний сад! Усі надвірні споруди обшальовані деревом. У палісаднику стоять аж два декоративні вітряні млини – то, певно, данина прізвищу.
Раніше тут нічого подібного й близько не було. Стояла звичайна хатка під цеглою, навіть не огороджена тином. Володимир Мельник із Лисянки купив її саме в цьому селі, бо тут проживала його бабуся. Купив і переробив усе по-своєму.
До дерева у Володимира Васильовича любов давня. «Та років, мабуть, із п’ятнадцять, як працюю з цим благодатним матеріалом», – уточнює господар.
Ніякої спеціальної освіти в нього немає. Він – майстер-любитель, самоучка, як себе називає.
– Уже тих дідів, які були самородними столярами, немає. А треба ж комусь продовжувати їхні традиції, – розмірковує Володимир Васильович. – Тяга до дерева в мене є. Коли їздив на заробітки на Київщину, то й там працював на дачах і маєтках із деревом. Ото щось подібне й у себе вдома сотворив. Захотів, придумав, узявся та й зробив!
Тепер вікна, двері, альтанки, столи, лавочки й таке інше він робить не лише для себе. Замовлення є. Хто бував у тутешньому придорожньому магазині-кафе «Гетьман», той, мабуть, звернув увагу на добротно змайстровані лавки й столи. Його робота!
Щоб робити такі гарні речі з дерева, у Володимира Мельника поблизу базарного майдану є майстерня з верстатами й усіляким інструментарієм. Ото він там зазвичай і пропадає. А палісадник біля хати – то вже клопіт дружини.
Володимир Папончук
