Почапинський Будинок культури добре відомий не лише всім навколишнім селам, а й у райцентрі. І річ не лише в тому, що тут установлено сучасну звукову апаратуру. Як зізнаються місцеві селяни, вся справа в особливому керівникові культурного закладу. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
– Микола Любонько належить до тих людей, яким не потрібно по кілька разів повторювати, – хвалиться секретар сільради Антоніна Павленко. – Усі концерти, сільські свята в нас проходять надзвичайно весело і цікаво. Величезна заслуга в цьому саме нашого директора Будинку культури.
Варто відзначити, що Будинок культури у Почапинцях відносно новий. Побудовано його 1994 року. До цього селяни розважалися в приміщенні… колишньої церкви, яку перетворили на клуб у 50-их роках минулого століття. Нині ж будівлі Свято-Троїцького храму, зведеного 1871 року, вже повернуто колишнє значення. Село має свого священика, протоієрея отця Миколая (в миру – Микола Яворчак), котрий не лише опікується душами своєї пастви, а й бере активну участь у житті села. Наприклад, коли на прохання громади місцева агрофірма виділила кошти на нову апаратуру, молодий батюшка поїхав власною машиною у Львів і придбав усе необхідне.
– Почапинці відомі далеко за межами району завдяки вокальному жіночому ансамблю «Черемшина», – розповідає директор Почапинського Будинку культури Микола Любонько. – В нас діє дитячий творчий колектив, танцювальний, обрядовий, драматичний. Усі ці колективи дійсно працюють. Найкраще це видно під час свят – як наших, сільських, так і державних. Обов’язково вітаємо всіх ветеранів, відзначаємо державні свята, влаштовуємо концерти на Трійцю, Івана Купайла, Новий рік тощо.
Єдине, чого не вистачає почапинському клубові, на думку Миколи Григоровича, – це невеличкого ремонту і можливості опалювати взимку бодай концертний зал.
– Хоча приміщення і не старе, але ремонту вже потребує, – говорить він. – Щороку просимо коштів, але на культуру фінанси виділяються чисто символічні. Єдине, що рятує, це спонсори, які розуміють, що культурний розвиток для селян не менш важливий, ніж медицина чи освіта.
