Щочетверга увечері у парку «Ювілейному» збирається кілька десятків велосипедистів. Усі вони прагнуть нових вражень, знайомств, подорожей. Вишикувавшись у стрункі колони по 10 осіб вони їдуть кожен раз у нові місця: Дахнівка, Соснівка, ліси, пляжі. Є кортенькі маршрути для «новачків», є й довші – по 60-65 кілометрів – Сокирно чи Гуляй-Городок. До Дніпра чи 6-ствольного дуба – усюди довезуть «залізні коні». Тут велосипедисти вчаться «не боятися » дороги та краще пізнавати рідний край. Про життя-буття роверистів у Черкасах, маршрутки, що підрізають та «безсмертних» пішоходів, а також проект, що усішно триває два роки – наша розмова з одним із організаторів «покатушок» Станіславом Крамаром.
– Станіславе, з якого віку Ви «на колесах»?
– Почав із «зайчика» із 6-ти років. Потім їздив на різному дешевому «жахові», а вже років з 16-ти пересів на нормальний ровера.
– Скільки «нормальних» змінили за цей час та яка вартість найбільш бюджетного ровера для черкащан?
– Велосипедом користуюсь дуже активно, тому змінив уже три. Стартова ціна починається від 308 долларів.
– Які основні проблеми велосипедистів на черкаських дорогах?
– Автомобілісти і маршрутчики, які не поважають велосипедистів, не вважають їх повноцінними учасниками руху, є також пішоходи, які вважають, що вони «безсмертні». Власне, допомогти велосипедистам розібратися у цьому хаосі та показати, що велосипед – це хороший засіб пересування як містом, так і за його межами – і покликані наші «покатушки».
– Як виникла ідея проекту?
– Я працюю в одному із веломагазинів Черкас і часто до нас приходять люди, які хочуть купити ровер, але просто не знають, куди ним їздити, окрім парку чи пляжу. Ми даємо їм можливість побачити нові маршрути, познайомитися з іншими велосипедистами, а новачкам – відчути себе більш впевнено.
– Скільки триває проект?
– Уже близько двох років. І за цей час кількість учасників збільшилась із кількох осіб до кількох десятків роверистів.
– Де шукаєте людей?
– У соцмережах поширюємо оголошення про те, яким буде наступний маршрут. Там маємо свою групу. Плюс ще «сарафанне радіо» спрацьовує. Приводять друзів, чоловіків, жінок, інколи цілими сім’ями приїжджають.
– Чи існують обмеження по віку?
– Намагаємось не брати дітей, молодших 16 років, а більше обмежень ніяких. Найстаршому нашому учаснику – 65. Та й по професійності жодних обмежень теж немає. Проект покликаний зібрати не велосипедистів, а людей на велосипедах, щоб показати їм нові можливості, які дає їхній ровер.