Дев\’ятнадцятого серпня в Україні відзначають свято Преображення Господнього, або Спаса. Це народне свято східних слов\’ян відоме з давньоруських часів. Святкування триває 9 днів: з 18 до 26 серпня.
У церквах у цей день здійснюють святкову службу. Освячують виноград, яблука, овочі – цей традиційний церковний обряд започаткований ще від Старого Завіту. «Перший урожай – колосся, виноград, яблука, прийнято нести у Храм Господній. За те, що нам Господь той урожай послав, – розповідає настоятель собору св. Георгія у Каневі, благочинний Канівського округу, отець Георгій Почтовий.
В Україні не завжди до цього дня достигає виноград, тому ми на Преображення частіше святимо яблука. Тому й назвали другий Спас яблучним. За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими.
Зі святом Спаса пов\’язані різні обжинкові обряди: у церкві святять обжинкові вінки, на ниві ставлять «Спасову бороду» – останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має також назву Велесової, або Дідової Бороди. До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає шлях до хліву відьмам, а до дому – ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс – «щоб не випадало з голови волосся».
На Спаса поминають померлих. За народними повір’ями, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці сходять на землю на Страсний Четвер, на Зелені і на Спаса. Наш народ вірить, що предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи.
Українці цього дня проводжають літо. Зазвичай після другого Спаса осіння прохолода змінює спеку.
Святковою стравою на Спаса Були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Також смакують у цей день яблучні пироги та узвар із груш або яблук.
Свято має не лише народну, але й біблійну історію. «Коли в цей день людина іде до церкви, це значить, що вона прагне преобразитися, стати кращою. Чомусь навчитися, – пояснює походження свята настоятель собору св. Георгія у Каневі, благочинний канівського округу, отець Георгій, – а щоб навчитися, ми маємо знати історію свята. А історія така: Господь вирушив на гору молитися і взяв із собою трьох своїх найвірніших учнів – Петра, Якова та Івана». На горі Тавор вони стали свідками, як за молитвою відбулося Преображення Господнє: «Його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з\’явилися Мойсей та Ілля. Світла хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте».
«Господь не просто так узяв саме цих учнів із собою на гору», – розповідає отець Георгій. «Петро – це втілення віри міцної, Іван – це апостол любові. Яків був дуже праведний. Щоб мати такі чесноти – віру, любов і праведність, ми маємо звернутися до Бога і преобразити своє серце і свою душу. Господь преобразився, показав нам свою божественну іпостась. Цим він подав приклад людям: у кожному з нас є не лише людське, але й божественне. Людина на Землі живе не просто так, щоб їсти й гуляти, але щоб стати кращим і робити світ кращим».
Отець Георгій радить українцям бути праведними, дотримуватися Божих заповідей і навчати цим заповідям дітей. «Може, якби люди про це не забували, розказували про Біблійне вчення нащадкам, ми б мали зараз кращий світ. Старайтеся робити добро, йдіть назустріч одне одному. Моліться, щоб Господь послав мир Україні, щоби ми плакали тільки від радості, щоб усі були здорові, щоб Боже благословення було в кожній сім\’ї. У цьому нам допоможе молитва. Господь показав нам: коли він молився, він преобразився».
