Вчора у мережі масово почали перепощувати \”меми\” – не платиш податку – не голосуєш. Мене це обурило, адже, фактично, усіх пенсіонерів позбавляють права голосу. Хочу сказати кілька слів з цього приводу.

Мені пощастило знати дуже багатьох мудрих пенсіонерів. Набагато розумніших за себе.
Моїй бабусі 94 – вона по адекватності фору дасть. 30 річним. До неї досі школярі просто в гості ходять. А вона виховує правнуків, утримує будинок в порядку, ще й городину вирощує…. І три рази га день свіжа їжа для всіх дітей, і закаточки… А вечорами газети, новини, спілкувпння…Тільки не з сусідами, \” бо вони балаболи, гуляки і алкоголіки\” а з онуками молодими «по Скайпу». Мудрості і життєвого досвіду бабусі не позичати – вона фронтовик – разом із дідусем пройшла всю війну від Донецька до Берліна.

Батьки теж вже в статусі пенсіонерів. І, повірте мені, в них є чому повчитися. І так махом списувати? ображати із- за купки «гречконутих» недоумків? До речі, постав палатку з шаровим тютюном та пивом – черга з молоді буде більша, ніж в АТБ за гречкою.
А ще додам – як вони \”мають виховувати патріотами\” так і ми маємо спілкуватися з батьками і бабусями. Розказувати, дискутувати, пояснювати. Я дуже багато раз чула від ледь знайомих пенсіонерів \” ну, що доню, за кого голосувати? Що скажеш, ви ж молоді підказуйте\” то чому би не підказати замість забороняти?
А дітей тоді як виховувати? Теж заборонами замість спілкування? Це найлегше.

Молодість – швидкоплинна. І, на жаль, не показник великого розуму.

\”Где реки похожи на барсов
И прыгают с горных вершин
Слыхал я, что есть у аварцев
Жестокий обычай один –
Коль восемь десятков минуло
Отцу, что ещё не почил
В корзине его из аула
На кладбище сын относил
Печально, темнее агата
Терзались сыновья сердца
И плакал невольник адата
Живым хоронивший отца
Казалось, мир в камень закован
К скале прижималась скала
Но совесть схлестнулась с законом
И верх над законом взяла…
Вещает из древности дальней
Легенда устами гонца:
Однажды невольник печальный
Могилу копал для отца
Шел снег, и земля леденела
И заступ тяжелый стонал
И медленно двигалось дело
И парень измаясь устал
Вдруг голосом полным заботы
Участливо старец изрек:
– Присядь, отдохни от работы
Дай я покопаю, сынок.
Меня погребешь, а корзину
С собою захватишь, она
В свой срок твоему ещё сыну
Окажется тоже нужна…
Тут парень, отбросив лопату
И двинув корзину ногой
Воскликнул: \”Такому адату
Я быть не желаю слугой!\”
Как – будто и впрямь с того света
Домрой возвратился старик
Сочли за пророчество это
И новый обычай возник
С тех пор до столетья аварцы
Счет собственным годам ведут
А после, столетние старцы,
Годов не считая живут.\”