Майстер на всі руки

Майстер на всі руки

Саме так називають у Балаклеї Петра Кучеренка. Петро Макарович у свої 76 років ніяк не всидить на місці. Окрім того, що підтримує двох дітей, трьох внуків і вже няньчить трьох правнуків, він ще й постійно займається творчістю. З-під умілих пальців майстра весь час з’являються нові шедеври з соломи – брилі, кептарики, вишукані «візерунчасті» жіночі сумки. Петро Макарович часто проводить майстер-класи для своїх односельців і вже має багато учнів. А нині плете не лише для душі, а й для конкретної справи – збирає гроші на тепловізор для внука, який служить у зоні АТО.

Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

– Я сам не звідси, куцівський. І жінка теж. Ми одного року наро­дження, на одній вулиці жили, побралися і вже понад 50 років живемо разом, – розповідає пан Петро й обіймає дружину Надію Семенівну. – Я після школи відучився у Звенигородському тех­нікумі, одружився. А в Балаклею переїхали заради дочки – тут більше село, та й можливості для навчання були кращі. І до Сміли – районного центру – ближче. Дочка Віра потім закінчила Корсунське педагогічне училище, а син відслужив у Туркменістані. Обоє мають сім’ї, дітей і вже навіть онуків. Онук мій, до речі, зараз служить в АТО, от збираю йому на тепловізор. А чоловік онучки вже має статус учасника бойових дій.

«Із соломи плів і батько мій, і дід»
Захоплення плетінням із соломи у Петра Макаровича – сімейне. Плетінням займалися і його батько, і дід. Усі вони були хліборобами, а у вільний від важкої комбайнерської праці час усе ж не випускали з рук колоски пшениці.
– Батько сторожував біля комбайнів, адже тоді техніку «не ганяли» з одного поля на інше, а лишали на ніч там, де завершили роботу. Тож увечері сидів і плів брилі та «кошолки», а я носив батькові їсти й спостерігав за його творчістю. Я теж став агрономом, а плетінням займався у вільний від роботи час. Так і проніс це захоплення через усе життя.

Особливо колоритний вигляд Петро Кучеренко має під час роботи, коли в солом’яному брилі обабіч дороги виплітає новий шедевр. Тут же поряд – і виставка солом’яних виробів майстра. Кожен охочий може собі придбати те, що йому сподобається.
– На виготовлення бриля чи ось, наприклад, кошовки йде тиждень. Три дні плету заготовки, три дні зшиваю, потім роблю «окантовку» – пришиваю до кошовок ручки, шукаю гудзики для прикраси. «Сировину» для своєї творчості вирощую сам, на городі. А ще для душі займаюся бждільництвом. Вуликів небагато, але для сім’ї, дітей і внуків цілком вистачає. А ще одне моє захоплення – музика, адже ще з молодості був гармоністом.
– А яке ж жіноче серце вистоїть, зачувши гармоніста, – мрійливо додає Надія Кучеренко.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x