«Нова Доба» розпочинає нову соціальну акцію під назвою «Сніданок з президентом» – наші кореспонденти поспілкуються з президентами шкіл Черкащини, дізнавшись про їхні досягнення, мрії і плани, а також улюблену страву, яка заряджає юних «політиків і управлінців» енергією для нових звершень.
Амбіційна та цільова, талановита та роботяща президент спеціалізованої школи №33 Владислава Федоренко на сніданок полюбляє вівсянку, а ввечері – танці. У майбутньому мріє стати відомим політиком. Про те, які якості повинен мати шкільний президент та як їм стати Владислава розповіла кореспонденту «Нової Доби».
– Владиславо, чому ти вирішила стати шкільним президентом?
– Ще з дитинства я була дуже активною дівчинкою, усюди перша. Коли випала така можливість – стати шкільним президентом, я подумала, а чому б ні? До того ж мені подобається вигадувати щось нове, влаштовувати різноманітні конкурси й заходи. Я хочу зробити шкільне життя дійсно цікавим й незабутнім.
– Яка була твоя передвиборча кампанія?
– У нашій школі взагалі було три кандидати і серед нас була жорстка конкуренція. На першому етапі ми обклеїли майже всю школу плакатами з нашими передвиборчими обіцянками, роздавали листівки, в яких були наші плани роботи на пості президента. Наприклад, учні нашої школи давно вже хочуть, що з’явився вай-фай. Тому це перше, що я прагну зробити наразі. Взагалі у кожного кандидата був свій день, коли йому надавалася можливість розповісти про свою кампанію і влаштувати якийсь шкільний захід.У мій день ми писали листи солдатам АТО і побажання на прапорі. Також на дні спорту я організувала танцювальний флешмоб на шкільному подвір’ї. Було запрошено тренерів з різних черкаських колективів. Всім сподобалося, навіть запитують зараз, коли ще буде подібний захід.
– А що зараз робиш для школи вже на пості президента?
– Ми організували шкільний парламент і у нас дуже багато роботи. Ось скоро буде День української писемності і я хочу влаштувати в актовому залі танцювальний флешмоб знову. Також ми влаштовуємо дуже багато різноманітних конкурсів:«Веселі перерви», зарядку для молодшихкласів, «Козак і козачка»; є тематичні дні, наприклад, день Європи, день ООН чи толерантності. У нас працює шкільне радіо. Кожного вівторка та щочетверганаші шкільні ді-джеї вмикають музику на перервах. Дуже подобається радіо маленьких діткам, вони підтанцьовують, влаштовують танцювальні батли.
– На твою думку, якими якостями повинен володіти президент школи, щоб його кар’єра була успішною?
– Президент повинен мати певну точку зору, якої він буде дотримуватися протягом своєї роботи на цьому відповідальному пості. Президент має вміти завжди знайти компроміс. Тобто у нас були такі ситуації, що я бачу якийсь захід в одному ракурсі, а мої порадники – у іншому. Треба вміти домовитися. Коли ти шкільний президент, ти ще повинен вміти «викрутитися» з будь-якої ситуації. Наприклад, запізнився на урок чи взагалі не прийшов, бо допомагав влаштовувати шкільне свято. І найважливіше – це завжди треба нести відповідальність за свої вчинки.
– Який відомий політик для тебе є прикладом?
– Ангела Меркель і Маргарет Тетчер – на них я рівняюсь. З українських політиків у мене, на жаль, немає прикладу для наслідування.
-Який твій улюблений предмет у школі?
– Історія, право і англійська мова. Вчитися люблю, але не всі предмети мені дійсно цікаві. Як би у школі викладали тільки мої улюблені предмети, то я навіть у вихідні б ходила на навчання.
– А в який навчальний заклад плануєш вступати після закінчення школи?
– Вступати буду точно не в Україні. Думаю, поїду в Австрію чи Німеччину на міжнародні відносини або ж на європейську політику.
Тільки вперед і ні кроку назад
– Чим ти захоплюєшся, яке маєш хобі?
– Я обожнюю танцювати. Нині я єчленом збірної України і черкаської області серед спортивних естрадних танцівників. Раніше я займалася в шкільному колективі, але кілька років тому перейшла у ансамбль танцю «Вікторія». Взагалі важко поєднувати і тренування, і школу, і змагання. Буває, що приїду пізно вночі із змагань, а зранку треба йти до школи, тому й сплю всього дві години.
– Що тебе надихає?
– Взагалі мене надихають оточуючі мене люди. Якщо я бачу, що мої знайомі стали на сходинку вище, ніж я, то намагаюся ще більше вдосконалитися. Надихає мене також музика і кіно. «Реквієм за мрією» – це фільм, який я дивилася вже три рази. Після кожного перегляду я відразу якось по-іншому ставлюся до життя. Дуже люблю дивитися засідання ООН – з них я черпаю навички, які планую використовувати у подальшому політичному житті.
– Яка твоя головна мета у житті?
– Моя найбільша мета в житті – стати гідною людиною, що б ніколи не було соромно за свої вчинки. Ніколи не хочу зупинятися на досягнутому.
– Який твій життєвий девіз?
– Тільки вперед, і ні кроку назад. Я не люблю зупинятися. Коли в мене щось не виходить, я починаю дорікати собі в цьому. А потім «беру ноги в руки» і біжу вперед. Так і у навчанні, і в танцях, напевно, всюди так. Тому тільки вперед!
Валерія Тімергаліна
