Про силу думок і слів знають усі. Наші думки формують нас та світ довкола, а слова, якщо їх правильно вживати, – чи не найпотужніший інструмент впливу. Не вдаючись у глибокий аналіз чи у псевдонауки про позитивне мислення, можна все ж виокремити декілька хитрощів собі на користь.
Одна з них: Всесвіт не чує частки «не». Щоразу, коли ми говоримо «не хочу», «не буду», «не робитиму» – на етапі формування ланцюжка подій «ідея-дія-результат» саме «не» губиться у часі і просторі. І наше небажання стає реальністю.
Увесь час я повторювала і в думках, і словами «я не журналіст», «я не хочу бути журналістом», «я не буду працювати журналістом». І що частіше я це повторювала, то міцнішим формувався ланцюжок подій, і десь там на вищому рівні програмування записувалося «Я журналіст, я хочу бути журналістом, я буду працювати журналістом».
Це настільки вклалося у мій життєвий план, що в дипломі мені все ж написали журналіст (хоча фахова кафедра видавнича), перша робота побічно вимагала писати замітки, друга – безпосередньо вимагала журналістської роботи, хоча основним був PR, а третя – як продумала в установці – журналіст, хоч і не класичний.
Я до чого…менше використовуйте своїх думках частку «не», замінюйте такі словосполученнями ствердними, позитивними. За два-три дні уже помічатимете зміни. Як у думках, так і у подіях. Маленька хитрість, маленька частка може змінити вас на краще без великих втрат і вкладень.