Полкан

Уже тиждень повз нас на своєму «бобіку» їздив полковник, керівник усіх відновлювальних робіт на полігоні. Інструктував, перевіряв та наводив жаху на нижчі погони. А простих солдат своєю присутністю примушував «создавать відімость роботи».
Їздив, так їздив, інколи зупинявся, щоб п\’ять хвилин постояти біля окопа, вислухати доповідь нашого капітана та покотитися далі на своєму «бобарі». Туди йому й дорожка… – думалося нам.

Пару днів тому він пройшовся вздовж траншеї і сказав: «Бєрітє нє бірьозовиє колишкі!» Ми звичайно послухалися. Але наступного дня чисто випадково, чесно, так співпало, що всі десять паль, які ми підготували для забивки (відпиляли потрібної довжини та загострили 30 см. знизу щоб краще заходили в землю) були з берези, і жодної з осики. Він пройшов, нічого не сказавши. Я з веселинкою та неймовірним задоволенням розповідав про це хлопцям. Тим більше він з самого початку мені не сподобався своїм «Датримуйтєсь захадів безпеки».
І тут сьогодні він оголосив, що в нас не дотриманий правильний кут у стінках траншеї, яка вже була оббита деревиною. Не правильний кут! І ширина не метр і дев\’яносто..! Перероблять.

Куди він дивився тиждень тому, коли ми тільки починали роботи, – невідомо. Дурня у всій красі. От забув сказати, у полкана прізвище найтвердолобішої тварини. «Як з … молока».
– Не бери близько до серця, – сказав один з співслужбовців, який повністю зрозумів цей вираз лише потрапивши до армії…

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x