Припиніть катувати себе і займіться спортом

Заняття спортом і йогою мене навчили однієї дуже важливої речі – бути щасливим. Не в глобальному філософському розумінні, а просто тут і зараз. Відчувати своє тіло, працювати над ним, водночас виховувати свій розум, волю і дух. Кажуть, що щасливі люди не роблять іншим боляче. Хочеться уже з досвіду перефразувати: щасливі люди не приймають на себе чужий біль і бруд. Це ж чистої води самокатування – приміряти на себе чужі оцінки, пускати в себе отруту, якою розбризкуються нещасні люди, покладати на когось свої сподівання тощо. Припиніть, припиніть катувати себе. І займіться собою. Від цього стає неймовірно легко і класно.

Ми звикли казати, що у кожного в голові свої таргани, які від ритуальних танців до показових виступів можуть псувати нам життя. У когось ці мозкові «улюбленці» розвиваються, їх можна поставити у стійку «струнко» і роздати кожному завдання. Тоді жити стає ще цікавіше, а розвиток особистості – динамічніший. А у когось таргани в голові навіть не ворушаться, а просто гниють. Ця гниль починає вилазити із тієї людини навіть через вуха різними збоченнями та агресивністю. Це – якраз та категорія глибоко нещасних людей, які «кусаються», «кидаються», ображають і ненавидять всіх і вся.

І чомусь люди із живими тарганами в голові щораз беруть це на себе. Ба-більше: беруть на себе роль рятівника чи парамедика для цих тварючок. Хіба це не катування? Одумайтеся! Не можна витягнути людину із бруду, якщо цей бруд продукує вона сама. Та навіть і не потрібно це. Насамперед, вам. Чому? Бо цей порятунок обернеться для вас болотом: повільними, в’язкими і руйнівними тортурами.

Я була у такому болоті ув’язла. І якби не спорт, йога і заняття собою, мабуть, борсалася б у ньому досі. Задумайтесь, як часто після спілкування з певними людьми, ми починаємо шукати у собі недоліки, крутити у голові платівку одних і тих же думок, омиваємося отрутою, якою нас так щедро нагородили, намагаємося змінити ставлення людини, відкрити їй очі, зробити добро, сподіватися на відгук? Знайомо? Ще раз – припиніть і йдіть присідати. Бо що більше ми займаємося тілом, що глибше дивимося у себе, то чистішим стає життя.

Я могла б тій людині, що трапилася на моєму шляху із гнилими тарганами, допомогти. Справді, могла б, бо вірю у карму і що всі ми зустрічаємося не просто так. Взяти її серце, обігріти, увімкнути світло у її голові і зробити там генеральне прибирання. Могла би по краплині випити отруту, взяти на себе її біль. Синдром відмінниці і рятівниці зіграв би з нею у покер, і як виграш – людина б одужала. Та вчора я зрозуміла: навіть це намагання, ці думки руйнують мене, моє єство. І найгірше – я катую сама себе, але навіщо? Припиняю! Скидаю із себе увесь тягар злих слів, вчинків, очікувань і чимчикую на йогу. Що і вам раджу – припиніть себе катувати іншими людьми.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x