Райгородці: «Ми боротимемося за землю до кінця»
Судова тяганина, фальсифікація документів та бійки під сільрадою. У селі Райогород Кам’янського району розгорнулася справжня війна. Там місцеві вже 7 місяців не можуть повернути у власність свою ж землю, яка до вересня минулого року перебувала в оренді. Тоді ж частина пайовиків, у зв’язку із закінченням дії договору про оренду, вирішили обробляти власні паї самотужки.
Та в орендаря щодо цього були інші плани…
П’ять років тому 270 пайовиків Райгорода віддали свої земельні ділянки в оренду ДСП «Агрокомплекс». Це – фірма з сусіднього села Березняки (Смілянський район). Усього в райгородців підприємство орендувало 846 га паїв. Заразом із землею на господарство «Агрокомплексу» селяни передали й майно від двох колишніх колгоспів, сподіваючись, що фірма відбудує занедбані ферми, налагодить їхню роботу, створить додаткові робочі місця.
– У нашого села є певні досягнення: хороша школа, дитячий садочок, який займає перше місце в районі, народний гурт «Сусіди», що представляє Черкащину на «Сорочинському ярмарку». Тут живуть добрі працьовиті люди. Однак маємо одну проблему: збанкрутіле, зруйноване господарство, – розповідає голова сільради Райгорода Валентина Демченко. – Роботи в селі немає. Працює єдине підприємство – цегельний завод. Тож здавати в оренду свої земельні ділянки – єдина можливість селянам заробляти.
Як зазначає очільниця села Валентина Демченко, Райгород співпрацює з трьома підприємствами, що орендують паї у селян. І лише з цим орендарем уже протягом багатьох років виникають проблеми. Жахливі умови отримання зерна, незрозуміла цінова політика, затримки з виплатами, постійна зміна керівництва тощо. Найбільше в селян болить душа за ферму, яку «Агрокомплекс» обіцявся відбудувати. Натомість замість фермового господарства село має руїни.
– П’ять років із нас знущалися, як хотіли, – говорить одна з учасників громади пайовиків Ніна Стрижак. – Торік, щоб отримати ті нещасні півтори тонни зерна, я тричі ходила пішки у Ярове (сусіднє село). А це – неблизький світ. До всього, ніхто нам не може чітко пояснити, за якою ціною нам це зерно дають. Також три роки я просила заплатити мені соломою, ніхто мене не почув. А якось заплатили олією – вона виявилась стара й гірка. Про те, що виорати нам городи, взагалі слухати не бажали. І так упродовж п’яти років ніхто з нами не рахувався. Їм потрібна була лише наша земля.
Терпець увірвався 150-ом учасникам цієї орендної історії. Власники 480 га забажали обробляти свої землі самі або ж перейти до іншого орендаря. Тому за місяць до закінчення терміну дії договору, вони повідомили підприємця про свої наміри припинити з ним співпрацю. Але ці заяви «Агрокомплекс» проігнорував, зважаючи на плутанину в датах реєстрації самих угод про оренду, і далі продовжив обробляти землю на власний розсуд.
Валерій Макєєв, правозахисник фірми, зауважує, що договір було підписано у вересні 2010 року, але зареєстровано лише через два роки. Тому суд нині має вирішити, від якої ж дати селянам рахувати термін оренди.
– Правда на боці закону. Тому те, хто має рацію, а хто – ні, має встановити суд. У нашому випадку й орендар, й орендодавці стали заручниками ситуації, що склалася в нашій країні кілька років тому. Тоді угоди, які укладали в 2010 роках, майже не реєстрували. Зрештою, після зміни законодавства в 2013 році протягом двох місяців Мін’юст зареєстрував ці угоди. Така ситуація була по всій країні, – зазначає Валерій Макєєв. – І нині трапилася колізія – рахувати чинність договору від дати підписання чи від дати реєстрації. Закон не поганий і не хороший, він просто є. Тому нині й маємо ці судові розгляди.
Та пайовики не ймуть цьому віри. Запевняють, що на судові розгляди представники «Агрокомплексу» цілеспрямовано не з’являються. Водночас «випливли» додаткові угоди до вже недійсної, на думку селян, угоди, яких ніхто не підписував. А нещодавно проводити так звані збори пайовиків «Агрокомплексу» до села під сільраду навідалися «зелені чоловічки». Райгородівці вже шукали допомоги в голови Кам’янської РДА, голови районної ради, в прокуратурі, держгеокадастрі, в ОДА та в депутатів. Усі лише знизують плечима. Тим часом із судових засідань райгородців уже почала забирати «швидка», адже вік орендодавців здебільшого вже немолодий – 60-75 років.
– Вважаю, що людей, охочих забрати свою землю з оренди, керівництву «Агрокомпексу» треба почути й зрозуміти, – коментує Валентина Демченко. – Коли умови співпраці не влаштовують, то або доведіть, що можете краще працювати й дослухатися до орендодавців, або віддайте їм належне. Нашому селу потрібен потужний інвестор, інакше ми все втратимо.
«Віддайте нам нашу землю», – такий посил райгородівців. Чужого – не треба, люди хочуть забрати своє і впевнені, що мають на це право.
Анна Крутіхіна
