– Він поїхав забирати з ущент розбитого аеропорту поранених і мертвих, і залишився з ними… Востаннє я бачила сина 15 січня 2015 року, коли він приїхав у відпустку, а вже 20 січня Влад загинув… Я завжди пам’ятатиму свого сина героєм, адже на Схід він пішов добровольцем, і пробув у найгарячіших точках більше року…
При нашій останній зустрічі, коли він начищав чоботи і готувався знову відправитись в АТО, з його уст пролунала репліка «Я вистою…» Він вистояв, не вистояв аеропорт… – пригадує Ніна Семенівна, мати загиблого героя Влада Алексейчука.
Зниклого безвісти хлопця знайшли обгорілим аж через 10 місяців… І поховали на уманському кладовищі… Про це «Нова Доба» дізналася із сайту «Вечірня Умань».
Ті, хто пам’ятає Влада Алексійчука як друга, наставника, побратима, чи просто знайомого – вшанували його пам’ять встановленням пам’ятника на його могилі у переддень народження героя, 16 липня …
У цей день здійснилась нереалізована мрія Влада: організувати футбольний матч, де б м’яча на рівних ганяли, як місцеві спортсмени, так і уманські депутати. Втілити мрію в життя допомогли друзі, організувавши товариський матч між командою депутатів та місцевих спортсменів, останні ж виграли з рахунком 2:5.
До дня його народження ожив «Підвал Шекспіра» (мистецьке об’єднання, де творчі люди міста могли реалізувати себе) – його колись організовував Влад. Старі, добрі друзі згадували, як колись познайомились з хлопцем, скільки всього разом пережили, та як не вистачає його дружнього плеча. «Я познайомився з Владом десь у 2007-му, і, певно, це та людина, яка в моїй голові залишиться совістю. Адже в нього було лише два кольори, чорний і білий – добре і погано. І зараз, приймаючи будь-яке вагоме рішення, я завжди думаю, як би на це відреагував Влад…» – згадує депутат облради від ВО «Свобода» Юрій Ботнар.
Спогади рідних і друзів про хлопця активісти планують видати окремою збіркою, і поширити на Черкащині. Як зазначила племінниця Влада, Юля Алексійчук, «Нам не потрібно шукати героїв на екрані телевізора – вони поміж нас. Уманчан мають надихати, наявні приклади, людей з якими вони здоровались за руку, їли з одної тарілки, чи просто випадково пересікались на вулиці. Саме такими прикладом може стати Влад, адже нам усім є чому в нього повчитись…»
