Представники редакції газети «Нова Доба» спільно з консультантами Черкаського регіонального відділення АМУ в рамках Децентралізаційного марафону відвідали потенційну Степанецьку об’єднану громаду. До Степанецької сільської ради входять декілька сіл: Степанці, Пилява та селище Степанецьке. Саме ця сільська рада згідно перспективного плану стане центром однієї з трьох об’єднаних територіальних громад Канівського району. Про перспективи об’єднання на Канівщині, обізнаність населення щодо реформи, а також про фінансові плюси й мінуси майбутнього «укрупнення» журналістам «Нової Доби» розповів депутат Степанецької сільської ради Олександр Чуйков.
– Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, які населені пункти доєднаються до Степанецької сільської ради?
– Планується, що це буде 9 сільських рад. Зараз усім їм розіслано запрошення, щоб вони обговорили можливість приєднання і утворення об’єднаної громади з адміністративним центром у Степанцях. Але відповідей ми ще не отримували.
– Скільки загалом громад буде на Канівщині?
– За перспективним планом – три: з центром у Каневі та селі Пекарі, з центром у Ліплявому (плюс Келеберда, Сушки і Прохорівка), а всі інші села приєднають до Степанців. Пропозиції щодо цього ми надіслали до сільських рад: у Копіювате, Козарівку, Беркозівку, Мартинівку, Павлівку, Таганчу, Мельники, Потапці, Пшеничники, Бобрицю, Грищинці. Попередньо планується, що в об’єднаній громаді буде більше 10-ти тисяч жителів, тобто Степанецька громада стане найбільшою в районі (населення Канівського району налічує близько 16 тисяч осіб, – авт.). Проте все це поки що лише на рівні усної інформації. Підтвердження з офіційних джерел ми досі не отримували, і яке рішення ухвалять перелічені громади, теж не знаємо.
– Чи прораховували вже фінансову спроможність громади?
– Такі підрахунки, звісно, велися, оскільки нам необхідно буде забезпечити надання освітніх і медичних послуг. Зараз у Степанцях працюють амбулаторія загальної практики сімейної медицини, фельдшерсько-акушерські пункти на території Степанецької сільської ради. Медичну допомогу на виїздах надаємо жителям Козарівської сільської ради та Копіюватого, а ще обслуговуємо Степанці та Степанецьке. Згідно з документацією, яка є в розпорядженні сільської ради, в планах – обладнання амбулаторії в Степанцях для надання повноцінної медичної допомоги всім жителям громади.
– Чи є у Вас «кадровий голод» у медичній галузі?
– Ні, немає. У нас двоє сімейних лікарів, стоматолог, а також четверо представників молодшого медичного персоналу.
– А як щодо освіти?
– Нині в Степанцях функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, у якій навчається 170 учнів. Приміщення школи нове, збудоване у 1980 році. Близько 60-ти осіб доїжджають шкільним автобусом зі Степанецького і Козарівки. Тридцять із них – зі Степанецького.
– Як, на Вашу думку, чи дієвою є реформа, і чи на часі вона?
– Результат буде лише в тому випадку, коли кожна громада матиме реальне депутатське представництво в місцевих радах. Якщо ж усе триматиметься тільки на одному голові громади і представниках-старостах, то реалізувати задумане буде дуже тяжко. Головне, щоб кожна громада отримала кошти й повноваження. За нашими підрахунками, з урахуванням освітньої та медичної субвенції, бюджет матимемо профіцитний.
Степанецький жіночий ансамбль «Калина». (Марія Швецова – друга зліва)
«Тут народилась, хрестилась, зростала та й живу, прославляючи село», – так про своє життя розповідає пенсіонерка зі Степанецького Марія Швецова. Закінчивши Маслівський технікум за спеціальністю агроном, у подальшому працювала також бухгалтером та спеціалістом з охорони праці. Проте найбільшим захопленням жінки є участь у сільському ансамблі «Калина». Творчому колективу вже понад 30 років! У його складі Марія Павлівна здобула переможні місця на районних та обласних конкурсах. А на першому за 70-річну історію Степанецького святкуванні Дня села колектив мав змогу порадувати односельчан концертом із використанням професійної апаратури. Новий звукопідсилювач сільському Будинку культури подарував народний депутат Геннадій Бобов.
– Я б дуже хотіла сказати «дякую» Геннадію Бобову. Без нього, можливо, цього свята і не було б. Він подарував нам посилювач звуку, що допоможе і на репетиціях, і на виступах, – зауважила Марія Швецова.
———————-
«Я маю простий секрет довголіття», – запевняє Володимир Палій. 92-річний житель Степанецького – найстаріший у селі. Народився Володимир Матвійович 1924 року в сусідньому селищі Степанці. Переживши голодомор, Другу світову війну, він у 1945-му приїхав працювати «дарижником» (діалектичне, мова йде про працівника автодору, – авт.) до Степанецького, де залишився на все подальше життя. Сам побудував хату, тримав велике господарство. Разом із дружиною виростили доньку, яка проживає в Богуславі й часто навідує батьків. Своїм секретом довголіття Володимир Матвійович ділиться сміливо, адже не вважає його складним чи якимось надзвичайним: «Потрібно працювати, жити на радість собі й оточуючим».
———————-
Листоноша Ольга Доценко – уродженка села Степанецьке. Освіту отримала в Канівському училищі як маляр-штукатур. За спеціальністю пропрацювала близько 10-ти років у рідному селі. А потім несподівано для себе змінила професію і вже 16 років працює листоношею.
– Труднощі були лише на початку, як і з будь-якою роботою, а зараз усе в радість, – говорить пані Ольга. – Працюю на кілька сіл, серед них – і село Степанці. Окрім газет, розношу пенсію та листи, а однакової кількості пошти не буває ніколи: коли 50, а коли й 250 газет на день. Увесь вільний час приділяю донечці-дев’ятикласниці, активно займаюся її вихованням і навчанням. До слова, наша школа отримує багато допомоги від народного депутата Геннадія Бобова. Він і нашим школярам футбольну форму подарував, і для школи телевізора придбав. На водопостачання виділив 18 тисяч гривень. Нам із ним дуже пощастило. Без нього село дійсно було б не таким.
