Днями з нагоди Всесвітнього дня волонтерів у Чорнобаївському поліграфічному підприємстві відбулася зустріч з волонтерами – представниками руху „пенсіонер – пенсіонеру”. Ініціатором засідання, присвяченого Міжнародному дню добровольців в ім’я економічного і соціального руху, виступила голова районної організації ветеранів Раїса Омелечко. Підтримали ідею та долучилися до зустрічі працівники районної організації Товариства Червоного Хреста та представники Університету третього віку, що працює при Територіальному центрі соціального обслуговування.
Голова ветеранської організації Чорнобаївського району Раїса Омелечко представила учасників зустрічі, розповіла про волонтерський рух „пенсіонер – пенсіонеру”, який є доволі розвиненим.
− Сьогодні за круглим столом зібралися люди, чиє добро і чуйність знають поза межами їх села, – розпочала зустріч Раїса Омелечко, − вони не лише безкорисливо допомагають одиноким, одинокопроживаючим, інвалідам, проблемним сім’ям, а й своїм прикладом залучають до волонтерства своїх сусідів, колег, родичів. Завдяки їм у селі самотні та немічні люди не залишаються наодинці зі своїми проблемами.
З професійним святом учасників зустрічі привітав директор поліграфпідприємства Олександр Любарський. Він подякував присутнім за їх безкорисливі справи й за те, що вони є прихильниками, а дехто і дописувачами, газети „Наше слово”, засновником якого є колектив друкарні.
Голова районної організації Товариства Червоного Хреста Людмила Ковальова представила своїх колег, які не лише за професійним обов’язком, а й за покликом серця допомагають категорійному населенню.
Катерина Карабан, фахівець із соціальної роботи РО ТЧХ, нещодавно нагороджена грамотою Чорнобаївської райдержадміністрації та райради за сумлінну працю і високий професіоналізм. І дійсно у своїй сфері вона професіонал – проведення вуличних акцій, профілактична робота зі школярами щодо попередженню СНІДу та туберкульозу, тісна співпраця з медиками району та педагогічними колективами шкіл, з редакцією газети „Наше слово”, допомога в організації районних свят для дітей-інвалідів, сиріт, таких, що знаходяться під опікою – як говорить Людмила Ковальова, Катерина Карабан − не просто колега, а незамінна помічниця.
Також надзвичайно чуйною людиною і відмінним спеціалістом, справжньою „паличкою-виручалочкою”, як називає її голова РО ТЧХ, є Раїса Буханцова, сестра медична районної організації Товариства Червоного Хреста із Богодухівки. В селі Раїсу Буханцову знає кожен, їй дякують, люблять і поважають. Все життя вона віддається роботі медичної сестри, займає активну життєву позицію, і вже 4 роки як працює в Червоному Хресті. Як сестра милосердя, охоплює все село, а воно немаленьке – розрадить в тяжку хвилину, порадіє у свято, допоможе і словом, і ділом. Має своїх невтомних помічників – волонтерів.
Іншу гостю Світлану Кошову у Хрестителевому називають безвідмовною людиною і найбільшим волонтером. В селі про неї говорять лише хороше. І хоча вона на заслуженому відпочинку, її покликали працювати в контору. Бо знають, що допоможе вирішити будь-яке питання.
Світлана Кошова, як говорить Раїса Омелечко, разом із головою ветеранської організації Надією Чорногор є посередниками між простими людьми і владою. Це люди, які вільний час витрачають на благо громади. На їх рахунку − вирішення багатьох людських проблем, бо вірять ці чуйні жінки, що сердечне слово і добрі справи розрадять і привнесуть частину радості у сіру буденність. А ще пані Світлана – учасниця ветеранського і церковного хорів, завжди розрадить піснею на святі, а проводячи односельця в останню путь, скаже сердечні слова прощання. Свою доброту і „волонтерську” душу передала вона дітям і онукам.
Про наступного волонтера – педагога, методиста відділу освіти − голова районної ветеранської організації також сказала багато теплих слів. Де б не жила і не працювала Алла Ландяк, про себе залишає добрі спогади. Ввічлива, інтелігентна жінка, яку ніхто зроду не бачив роздратованою, з дитинства має добре серце. Бажання допомагати слабшим зародилося з малих літ, коли не могла пройти повз безпритульного котика чи собачку. Нині вже 24 роки працює у відділі освіти, опікується проблемними дітьми, дітьми-сиротами. Знає, чим живе кожна її підопічна дитинка, чого потребує. Основні питання, якими завідує у методкабінеті, – це охорона дитинства, захист прав дитини на освіту, на розвиток, на повноцінне виховання. Радіє, коли діти ростуть у здоровій родині, коли молодь долучається до доброчинних акцій.
– Приємно, говорить Алла Ландяк, що у кожній школі є волонтерський загін, де діти вчаться безкорисливості: допомагають учасникам АТО, ветеранам, інвалідам, солдатським вдовам, доглядають за обелісками та пам’ятними знаками.
Вчитель Університету третього віку Любов Орленко саме створення подібного закладу вважає прекрасним волонтерським проектом. Соціалізація пенсіонерів, залучення їх до громадської діяльності, освоєння ними нових навичок і просто можливість спілкуватися і відчувати себе потрібним – це та доброчинність, якої потребують літні люди.
– Кожен із моїх студентів, – розповідає викладачка, – по-своєму волонтер. Разом в’язали шкарпетки, шарфи, заготовлювали лікарські трави, чаї, збирали старі пальта, шили з них рукавиці і адресно передавали все це нашим землякам у АТО. А для самої Любові Орленко Університет – це ще і час самореалізації, можливість допомогти пенсіонерам своїми знаннями і вміннями. Має кілька своїх благодійних програм, де можуть бути залучені студенти третього віку, мріє втілити їх у життя.
Є в Університеті й вчителі-волонтери. Ольга Стеблина, керівник гуртків ЦДЮТ, проводить майстер-класи із декоративно-прикладного мистецтва. Чорнобаївчанка Людмила Зінченко гарно вміє роз’яснити, як економіст, питання оформлення субсидії чи квитанцій. Пенсіонерка Ніна Кравченко із Григорівки подарунками вітає афганців, ветеранів-пенсіонерів.
В Придніпровському, де працює відділення Університету, проблемами діток переймається Ольга Науменко, колишній викладач ЧДТУ, навчає дітей бути впевненими у собі, турбується проблемами шкільного харчування, мікроклімату у навчальному закладі. Разом із донькою Оксаною, яка нагороджена орденом княгині Ольги за меценатство, матеріально допомагають категорійним родинам.
Представила Любов Орленко і своїх студентів, які завітали до редакції. Нині вони вже самі ведуть заняття.
Лікарці Тетяні Степанок із Чорнобая більше подобається слово „благочинність”, оскільки це одна із рис християн.
– Із дитинства мені шкода голодних тварин, чи людей, у яких були проблеми, і обов’язково я повинна була допомогти їм. Це стало причиною вибору професії, – розповіла медик, – звичайно, кожен хворий потребує не лише лікувальних процедур, а й психологічної підтримки. А хворим на туберкульоз, яких я лікувала, необхідна ще й матеріальна допомога. Доводилося ділитися з ними своїм одягом. Пропрацювавши 31 рік фтизіатром, не змогла залишитися байдужою і сьогодні. Переймаюся здоров’ям студентів Університету. Проводжу лікувальну зарядку, аромотерапію, дні відпочинку, розповідаю про корисне харчування. Для мешканців стаціонарного відділення Терцентру готуємо сувеніри, невелику вітальну програму, пісні, вірші, щоб трохи змінити їх буденне життя.
Тісно співпрацювала Тетяна Степанок з червонохрестівцями. Завдяки цьому багато діток, які мали проблеми із здоров’ям, вдалося оздоровити в санаторіях.
Інша студентка Університету третього віку Надія Боровик з Чорнобая також присвячує себе допомозі іншим. Своїх одногрупників та нових студентів Університету навчає правильному харчуванню та здоровому способу життя.
Так склалося, що її мама родом із того краю, де нині йде АТО, тому не може не співчувати всім, хто там перебуває. Так склалося, що повз будинок Надії Боровик проходить автошлях, яким їдуть військові. Тож щоразу, коли проїжджають наші солдати на Схід, вона зупиняє їх і передає картоплю, моркву, цибулю, консервацію – все, що є у погребі, та домашніх смаколиків, бо пече доволі часто.
Наступна учасниця круглого столу – голова ветеранської організації Веселого Хутора Валерія Курцева-Мальцева. Все життя вона була активісткою, в минулому – голова профспілки, депутат. Нині опікується ветеранами села.
– В 2015 р., – наголосила Раїса Омелечко, представляючи колегу, – Веселохутірська ветеранська організація визнана найкращою в районі. Також Валерія Курцева-Мальцева є організатором волонтерської діяльності у селі. Ювіляра особисто привітає з днем народження, померлого проведе в останню дорогу, розповівши про життєвий шлях.
– Веселий Хутір – невелике село, все більше в ньому пенсіонерів, – розповідає пані Валерія, – більшість потребує матеріальної і фізичної допомоги. Та головне бажання – це вилити душу, порадитися. Бо буває, що днями ні з ким поговорити. І коли кличуть зайти на хвилинку, йду на години, щоб вислухати людину, бо то найстрашніша самотність – як немає кому і слова мовити.
Приємно, що в селі у мене багато помічників – душевних, щирих жінок, які свій талант, час, енергію віддають односельцям, не очікуючи винагороди. Справжніми волонтерами за покликанням серця є веселохутірчани Катерина Слинько, Марія Орел, Марія Владімірова, Катерина Старікова, Ніна Козуля, Марія Бліщ, Ніна Батир. Вони опікуються одинокими, одинокопроживаючими, знають усі біди і радощі стареньких, допомагають і словами, і в господарстві.
Найбільший волонтер у селі – медсестра РО ТЧХ Любов Кучер. Щохвилини, навіть серед ночі, до неї можна звернутися за допомогою. До кожного вона прийде, дасть консультацію, а якщо хворіє, і тоді по телефону нікому не відмовить у пораді. Збирає для нужденних одяг, в АТО – продукти. Коли людині потрібні кошти на операцію, то Любов Кучер – перша помічниця. Великими добротворцями в селі є і учасники ветеранського ансамблю. І хоча всі вже у поважному віці, та репетиції і виступи – то найважливіше. Адже їхні співочі таланти дарують оптимізм, дзвінкоголосі пісні відривають від буденності, несуть радість і доброту, – закінчила розмову голова ради ветеранів Веселого Хутора.
По завершенню виступів всіх учасників чекали приємні хвилини чаювання із солодощами та задушевними піснями.
Інна Чмихало
