Євгеній Ван, директор Черкаського зоопарку:
– За все, чого я досягнув у житті вдячний, у першу чергу, своєму батькові. Щодо подяки мені, то від людей її отримувати доводиться дуже рідко. Інша справа тварини. Хтось колись сказав: «Чим більше знайомишся з людьми, тим більше любиш собак». Я зараз якось особливо гостро відчуваю правдивість цієї фрази. Тварини завжди відповідають на доброту й увагу. Коли вкладаєш у них частинку своєї душі, вони дарують те найбільше, що можуть. Особливо гостро це відчувається, коли з’являються на світ малюки.
Володимир Казмірук, головний терапевт обласного кардіоцентру:
– У першу чергу – батькам. Саме завдяки їм я опинився на цьому світі. Особливо хотілося б згадати матір, яка до війни закінчила курс медичної школи й вирішила, що її син буде лікарем. Я ж в юнацькі роки мріяв стати геологом. Тоді це була дуже популярна професія, овіяна ореолом романтики. Тому ненці довелося, образно кажучи, взяти мене за шкірку й відвести в медколедж. І, звісно ж, усім моїм учителям, саме їм завдячую своїм становленням і всім тим, чого вдалося досягти в житті. Щодо вдячності інших, то маю таку професію, що дякують мені постійно й щоразу по-особливому, адже всі люди особливі.
Руслана Лоцман, співачка, лауреат міжнародних та усеукраїнських пісенних конкурсів:
– У першу чергу, звісно, батькам. Учителям шкільним, класному керівникові, першій учительці, університетським викладачам, які траплялися на моїй дорозі. Кожен із них уносив щось своє в моє виховання. Особливо дякую творчим особистостям, які й зараз продовжують впливати на мій розвиток. Дякую людям, які шанують і підтримують мою діяльність. Без їхньої підтримки я б не могла ні співати, ні жити. Щодо подяки, то найбільшою для мене є сльози на очах людей після концерту. Особливо мені запам’яталися росіяни, які підходили й казали: «Спасибо тебе, что подарила нам любовь к Украине!»
Голова Черкаського обласного відділення Дитячого фонду України Алла Бучковська:
– У першу чергу дуже хотілося б подякувати батькам, але їх, на жаль, уже немає на цьому світі. Дуже вдячна своєму чоловікові за те, що він у мене є, і за те, що від нього я народила двох прекрасних доньок. Вдячна, звісно, і всім учителям, які траплялися в моєму житті й допомагали стати особистістю. Особливо ж хочу подякувати Олександрові Трохимовичу Романенку, почесному главі Дитячого фонду України, з яким ми створили цю організацію і тепер разом робимо добру справу. У моєму житті багато вдячних людей, але особливо запам’ятався Діма Бур’ян, яким ми опікувалися з 10 років. Нині він став відомим скульптором і нещодавно подарував мені 2 надзвичайно красиві речі, які виготовив власними руками. Одна з них утілює собою постать Шевченка, а інша – голову і шию коня. Також назавжди запам’ятався минулорічний Великдень, коли дітки з особливими потребами зі Смілянського будинку-інтернату, до яких ми приїжджали з концертною програмою, просто підходили до нас і обіймали.
Олександр Проценко, голова спілки прихильників бойового гопака в Черкаській області:
– Батькам вдячний за те, що дали життя, дружині – за сина, друзям – за підтримку в роботі. Особливо хочу подякувати своєму вчителеві й наставнику, засновнику стилю «бойовий гопак» Володимирові Степановичу Пилату, який дав мені можливість піти цим шляхом і буквально змінив життя. Вдячний долі, що подібні слова довелося чути й на свою адресу. Це буває, коли зустрічаю сильних духом і тілом, красивих та успішних чоловіків, яких пам’ятаю ще дітлахами. Дехто займає поважні посади, дехто виїхав за кордон. Дуже приємно, коли мої колишні вихованці звертаються зі словами подяки за те, що їх свого часу забрали з вулиць, з бандитського шляху і прищепили любов до спорту та здорового способу життя.
