Ранковий дзвінок зробив мій день. Телефонують мені з невідомого номера.
– Льошо, привіт.
– Привіт.
– Як справи? Працюєш У поті чола?
– Нормально. Працюю у поті чола.
– Ну, молодець.
– Дякую. А хто мене так хвалить?
– Ну, це я – Чайка
– Яка Чайка? – з цікавістю запитую я.
– Вова Чайка.Ти ж Заєць?
– Я, швидше, Вовк, – кажу я, згадуючи \”Ну, постривай!\”
– Заєць?
– Вовк.
– Як Вовк? Ну, Заєць же твоє прізвище?
– Ні, я ж кажу, що Вовк.
(Пауза)
– Ой, я помилився номером, – каже Чайка.
– Буває. Тоді гарного дня і високого польоту.
– Дякую, і Вам, – після невеличкої паузи каже він.
Я хотів пожартувати, що вовки не літають, але не встиг. Короткі гудки. Посмішка Мони Лізи. Завіса.