Сьогодні зустрів свою колишню ученицю. «Ви знаєте, ми з Мариною до цих пір поезію читаємо», − каже вона мені.
Я пригадав. Був у мене колись 4-й чи 5-й клас, в якому навчалися дві дівчинки: Аня і Марина. Переглядаючи журнал, я дуже здивувався, коли Марина виявилася Іванівною, а Анна − Андріївною. Дівчата навіть не здогадувалися про існування своїх великих тезок. Я пообіцяв поставити «12», якщо Марина вивчить вірш Цвєтаєвої, а Аня − Ахматової.
Дівчата з радістю погодились і наступного дня читали вірші перед усім класом. Отримали свої «12», закінчили школу, але читати не припинили. Це успіх!