Цей показник – найбільший в Європі. За часткою витрат на їжу Україна посідає останнє, 40 місце, на 7 % випереджаючи найближчу сусідку – Молдову, жителі якої витрачають на їжу 42,2% свого доходу. У країнах з високим рівнем життя частка витрати на продукти харчування, як правило, не перевищують 10-15% від сукупних витрат сімей. Такі дані наводить агенція РІА Рейтинг.
На Черкащині показник витрат на харчування дещо менший, ніж у середньому по Україні
– Середньомісячні грошові витрати одного домогосподарства в Черкаській області у ІV кварталі торік зросли на 12 відсотків і становили 3 472 гривень, – розповіла в коментарі «Новій Добі» заступник начальника головного управління статистики в Черкаській області Алла Бабич. – Так, грошові витрати одного члена домогосподарства області становили 1 762 гривень.
Найбільше домогосподарства витрачали на харчування – 48 відсотків, на оплату житла, комунальних послуг, на одяг і взуття – по 8 відсотків, на охорону здоров’я і на транспорт – по 5, на зв’язок, предмети домашнього вжитку, побутову техніку, поточне утримання житла і особисте підсобне господарство – по 3 відсотки. Витрати на допомогу родичам становили 5 відсотків.
Через низькі доходи українці змушені економити на дозвіллі, подорожах, медичному забезпеченні, освіті, техніці та одязі.
– Не треба бути економістом, щоб розуміти– український народ зубожів, – каже директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна.– Якщо понад 50% сукупного доходу домогосподарство витрачає на харчі, це означає, що люди живуть за межею бідності. В Україні є купка багатих. Решта зводять кінці з кінцями. Середньостатистичне шведське домогосподарство витрачає на їжу 14% сукупного доходу. На оренду та утримання житла, комунальні послуги, податки, страхування у відсотковому відношенні витрачають більше за нас. Тих грошей, що залишилися, їм вистачає і на відпочинок, і на те, щоб відкласти. У нас люди не мають можливості заощаджувати, живуть від зарплати до зарплати. Дехто може заперечити: до 2001 року витрачали на їжу більш ніж 60% доходів. Провести порівняння з 1913 роком, може здатися, що живемо у раю! У 90-х мали затяжну пострадянську трансформаційну кризу, з якої почали виходити лише у 1999-2001 рр. Інші держави (наприклад, країни Балтики) почали виходити з цієї кризи у 1994-1996 рр. З 2001 року рівень доброту українців поволі, але зростав. Однак у 2009 році надію на те, що в Україні з’явиться середній клас, перекреслила нова криза.
