Як не дивно, але в нашій області книжкові видавництва не потерпають від браку роботи. Тут проглядається така собі комерція: у видавництва знайшлися автори, які страшенно хочуть, аби їхня творчість стала надбанням бодай тисячі читачів, тому заздалегідь знайшли собі спонсора. Ось таким нехитрим побитом і з’являються зазвичай на світ Божий книжки. І їх багато!

Тут треба воздати окрему хвалу спонсорам, бо сьогодні без них важкувато лише за пенсію чи зарплату донести до читача творіння своєї фантазії.
Незважаючи на скруту, видавництва області видають за рік «на гора» десятки книжок найрізноманітнішої тематики. Тож поглянемо побіжним оком лише на деякі з них.

Дослідниця благодійності з Млієва
У наукових колах, серед істориків і краєзнавців, ім’я Тетяни Курінної досить відоме. Відмінник освіти України, член Черкаського земляцтва «Шевченків край», член Національної спілки журналістів і краєзнавців України, автор понад 50 наукових і науково-методичних праць з історії України, державного управління, педагогіки.
Нещодавно немалий творчий доробок Тетяни Миколаївни поповнився ще однією книгою, яка, без сумніву, буде цікавою не лише для вчених.
– Презентація моєї нової книжки «Благодійна діяльність та її вплив на розвиток освіти, просвіти, духовності в Україні» відбулася в санаторії «Україна», – говорить кандидат історичних наук, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Тетяна Курінна. – І тут немає нічого дивного, адже праця розрахована на досить широке коло читачів. Вона стане в нагоді всім спеціалістам-історикам, учителям, вихователям, студентам. У ній я також досліджую історичний, правовий, управлінський аспекти благодійництва і загалом його вплив на історію нашої країни. Саме тому вона має зацікавити всіх хто, небайдужий до історії рідного краю.
За словами науковця, нова книжка має особливе значення для неї. З одного боку, вона є логічним продовженням її кандидатської дисертації на тему «Благодійництво на Середньому Подніпров’ї», а з іншого відзначає певну віху у творчості автора.
– Цього року виповнюється рівно 30 років відтоді, як я займаюся пошуково-дослідницької роботою, – зізнається Тетяна Миколаївна. – Починалося ж усе в моєму рідному Млієві Городищенського району. Любов до рідного краю привела мене до історії й викликала бажання більше дізнатися про рідне село, район, область. Результатом цього стали монографії «Історія Млієва», «Історія благодійної діяльності на Середньому Подніпров’ї», а тепер і ця праця.
У планах краєзнавця проведення виставки-презентаії своїх робіт у Млієві.

Краще за гір може бути тільки ліс!
Директор ДП «Звенигородський лісгосп» Анатолій Проценко вважає, що славнозвісний актор і бард Володимир Висоцький не мав рації, коли казав, що «лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал».
На переконання добродія Анатолія, краще за гір може бути тільки ліс, адже він – і відпочинок на лоні природи, й джерело деревної сировини, й могутній фактор стабілізації навколишнього природного середовища. А ще ліс є не лише домівкою для флори і фауни, а й своєрідним оберегом чистої прісної води.
– Якщо в інших галузях народного господарства працівники можуть уже завтра бачити результати своєї праці, то лісівники працюють на майбутнє, адже, приміром, вік промислової різки дуба складає 140 років, – зауважує пан Анатолій. – У ДП «Звенигородський лісгосп» працює майже півтисячі робітників. Усі вони повсякчас займаються охороною і примноженням зелених насаджень, бо працюють за золотим правилом оберегів лісу: зрубав одне дерево – посади два.
Про історію становлення, розвиток і сьогодення лісового господарства в Шевченковому краї (власне, про обереги лісу) і йдеться мова в книжці почесного громадянина Звенигородки, автора 10 художньо-­публіцистичних книжок, журналіста Феофана Білецького «Зелені шати Шевченкового краю». Це перша за роки існування Звенигородського держлісгоспу краєзнавча розвідка про це підприємство.

«Човен у літо» лише розпочав своє плавання
Вікторія Плахотнюк – усього лише дев’ятикласниця, а в неї вже вийшло друком дві книжечки. Навчається дівчина в Ватутінській загальноосвітній школі №2. Перший свій вірш написала, коли їй було 8 років. Літературне починання було настільки вдалим, що її поетичні твори охоче брали до друку газети «Місто робітниче», «Журавлик», «Світ молоді», журнали «Обдарована дитина» та «Шкільний журнал».
У ХІІ конкурсі з української мови ім. Петра Яцика Вікторія посіла І місце й була нагороджена Президентською стипендією. Згодом були ще не одні перші місця в різноманітних мовно-літературних конкурсах. Як обдарована дитина Вікторія отримує нині стипендію від голови Черкаської облдержадміністрації Юрія Ткаченка.
«Човен у літо» – це вже друга поетична збірка юної поетеси з Шевченкового краю. Перша ж збірка «Мандрівка хвилею чудес», яка поєднала в собі поезію і прозу, побачила світ у 2013 році.
Варто зауважити, що творчість Вікторії зростає разом із нею. Авторка натхненно доносить читачам душевні переживання за долю рідного краю, трепетну любов до родини. Як зауважують шанувальники творчості юної поетеси, її вірші вирізняються філософським осмисленням буття.

Книжка чекає спонсора, а автор – благодійника
Надію Матюшенко-Гребенюк «своєю» мріють називати багато населених пунктів нашої області. Її називають «своєю землячкою» на Городищині. Тут, у селі Товста, все життя вчителювала її мама Олександра Щербина. Тут Надія закінчила школу. Називають пані Надію землячкою і на Кіровоградщині, де працювала чверть віку, і у Смілі, де більше двох десятків її віршів стали піснями (Збірки «Краю мій співучий», «Десь сопілка грає»). Трепетні згадки про дитинство письменниці є і в носачівців. Розповіді про життя жителів цього села вплелися у рядочки книги «Сяйво Полярної зірки». Втім, не тільки носачівців, а й Товсти, Вербівки, Воронівки з Городищини.
Ось як пише про цю книгу Володимир Вакуленко, член НСПУ з Харківщини, де це видання відзначено Всеукраїнською літературною премією: «У книжці «Сяйво Полярної зірки» розповіді переважно про сільських жінок від 30-х років і до сьогодення. Такі видання з’являються нечасто, тому особливо потрібні».

Читачі Смілянщини і Городищини з нетерпінням чекали видання нової книги Надії Матюшенко-Гребенюк «Світлиця мого життя» до 200-річчя Шевченка. Адже навіть фахівці вважають ці твори Шевченкіаною. Тут краєзнавчі розповіді про села Черкаського краю, про пращурів, сучасників і нащадків самого Тараса. Про тих, хто живе за заповітами Кобзаря. Не склалося… Нариси цього рукопису, знайомі читаючим людям, друкувалися у ЗМІ різного рангу.
Сьогодні автор цих рядків, автор п’яти книжок і ненадрукованої «Світлиці» дуже потребує підтримки і допомоги. До тяжких недугів додалася потреба в операції на серці, протезування клапану. Життя письменниці, краєзнавця, поетеси, цієї неординарної особистості – у руках благодійників, спонсорів. Як і доля її книги «Світлиця мого життя».

Володимир Безуглий, Владислав Бедринець