Днями в редакцію зателефонували жителі Софіївки, що на Золотоніщині. Люди просили захистити їх від… власного сільського голови. Уже на місці виявилося, що ситуація не така вже й однозначна, оскільки свою правду журналістам представили і селяни, й обраний два роки тому на посаду голови села Руслан Семенюта.
1. «Зупинити тирана тут ніхто не може»
– У 2012 році нинішній голова, а тоді просто підприємець із Золотоноші, купив хату в нашому селі й переобладнав її на кафе з шиномонтажем та автомийкою, – розповідає помічник-консультант депутата Золотоніської районної ради VІІ скликання І. І. Заїки Володимир Тікунов. – Дозволу на такі дії йому сільрада не дала, оскільки в житловій зоні такі роботи проводити не можна. Він подав до суду і виграв його. Ми подали на апеляцію і відбили це рішення. У 2015 році завдяки підтримці свого друга Владислава Геннадійовича Чубура, якого потім СБУ заарештувала як сепаратиста, Семенюта стає сільським головою. Відтоді він починає мститися всім, хто був тоді при владі. Це і колишній сільський голова Капленко, і я, як представник ринку, і багато інших людей.
– Мені, професіоналу з 25-річним стажем, так просто і сказав: «Ми з вами не спрацюємося. Краще йдіть з роботи», – приєднується до розмови депутат Софіївської сільської ради, колишня головний бухгалтер сільради Ганна Лисенко. – Ця розмова сталася після того, як я відмовилася підписувати фіктивні документи, які Семенюта готував для Контрольно-ревізійного управління проти Капленка. Підприємців-депутатів просто залякав, ті ж, хто працює у сільраді, скажімо, землемір, секретар, підтримують його, бо бояться залишитись без роботи. Та й преміями їх за вірність нагороджують. Наприклад, нинішня бухгалтер отримує 240 % премії. Собі ж призначив 180 % у перший же день, як зайняв посаду.
– Коли новий голова прийшов, він одразу почав із помсти. Виникло відчуття, що для нього головне розібратися з тими, хто заважав йому вести бізнес раніше, – говорить депутат Софіївської сільської ради, фельдшер вищої категорії Софіївського ФАПу Лідія Литовченко. – Зрештою в селі почалося розділення: хтось підтримував нового голову, хтось – згадував старого. Я у ці справи не втручаюсь. Коли ж Семенюта прямо сказав, що я маю обрати, до кого приєднатися, відповіла, що цього не робитиму. Тоді він написав на мене скаргу. А я в селі працюю медиком із 1979 року і за цей час маю в трудовій лише подяки. Тому на його скаргу ніхто уваги не звернув. Тож він заявив, що я маю піти з депутатів.
– Я маю в селі свій шиномонтаж, – розповідає місцевий підприємець Михайло Лобода. – Пропрацював тут 16 років. Працюю абсолютно законно, маю всі необхідні документи, дозволи, сплачую податки. Уперше довелося зійтися з цим чоловіком у 2014 році. Якось він приїхав у супроводі двох працівників тодішньої «ДАІ», зайшов до мене і заявив, що він пройшов, порахував усі скати. Потім він став головою. Разом із ним у селі з’явився і такий собі Владислав Чубур. Він допомагав організовувати виборчу кампанію Семенюті, а потім отримав від нього посаду заступника сільського голови. Весь час носив із собою папірець з підписом голови і печаткою. А ще мав зброю. Коли згодом ми дізналися, що цей чоловік затриманий СБУ як сепаратист, який працював на користь так званої ДНР, ніхто й не здивувався. Якось він прийшов до мене і заявив: «Гони штуку і будеш робить!» Я поїхав до голови районної ради Валерія Петровича Саранчі й написав заяву про вимагання грошей і погрози. Але, як виявилося, у Семенюти і там усі свої. Через деякий час отримав кілька листів з підписами сільського голови, що мені загрожує кримінальна відповідальність. Мені кілька разів погрожували, вночі хтось приїжджав, стукав, били ворота. Якось зателефонувала жінка. Просить допомогти. Я виходжу, а в мій бік летить каменюка. Отаке от веселе життя у нас тепер.
– На перший погляд може здатися, що Семенюта старається для людей, – говорить помічник-консультант депутата Золотоніської районної ради VІІ скликання О. В. Мотронюка Олександр Гриб. – А й справді, робить людина ремонт у Будинку культури, будує стадіон, ось церкву почав зводити. Та не все так просто. Реконструкцію Будинку культури проводить таке собі ПП «Ягуар». Тих робітників тут ніхто не бачив. Натомість, є два місцеві дядьки, які активно роблять вигляд, що вони працюють. Гроші ж на рахунок «Ягуара» переведено чималі. До місця зведення майбутньої церкви завезли дві купи сміття, які напевно в документації буде названо будівельними матеріалами. Стадіон – будівля хороша. Але ж він уже буде третій у селі, де проживає 600 жителів. Звісно, можна було б просто прибрати і облагородити два існуючі, але ж на цьому не заробиш «відкатів». Запитаєте, які «відкати» із сільського бюджету малого села? Ось тут найцікавіше. Село то мале, але бюджет наш – понад 3 мільйони гривень. Справа в тому, що на території населеного пункту діє 3 автозаправні станції, які сплачують акциз у сільську скарбницю.
– Особливий цинізм Семенюти проявився в його ставленні до дерев, – говорить депутат Софіївської сільської ради Тетяна Нечипоренко. – За два роки свого перебування при владі він вирізав і продав на деревину майже півтисячі дерев. Ми зверталися до екологів. Вони нарахували 397 тисяч збитків. І це лише ті дерева, стовбур яких товще 12 см. Порушили кримінальну справу, але вона так і «зависла», оскільки в Семенюти брат – прокурор Драбівського відділу Золотоніської прокуратури. Всі заяви, що ми пишемо, десь діваються.
– Ще один кричущий випадок махінацій з грошовими коштами стався влітку, після буревіїв, які прокотилися областю, – відзначає Володимир Тікунов. – ТОВ «380 В» отримало 187 тисяч 650 гривень за капітальний ремонт трансформаторних підстанцій вуличного освітлення, які начебто згоріли під час бурі. От лише не зрозуміло, чому вони мали горіти, якщо стихія практично оминула наш населений пункт. Відпав лише один ліхтар, і розірвало лише один кабель.
– Ситуація у нас така, що абсолютно ні в які рамки, і кому я не кажу зі своїх друзів і знайомих, ніхто не вірить, – підсумовує колишній сільський голова Софіївки Олександр Капленко. – Починаю показувати документи, тоді кажуть, що цю людину треба просто десь відправляти на обстеження. Зупинити його тут ніхто не може. Брат – прокурор, начальник райвідділу – кум, начальник СБУ – його друг. За новим законодавством, всі запити стікаються до місцевого райвідділу. На всі звернення відписують, що це все – наші особисті розборки.
2. «Я просто мирна людина, яка хоче навести лад у селі»
Як і багато інших селян, з якими спілкувалися журналісти в Софіївці, сільський голова Руслан Семенюта у конфлікті, який виник у населеному пункті, звинувачує лише одну людину. Проте, звісно, не себе, а колишнього сільського голову Олександра Капленка.
– Це людина, яка просто підім’яла під себе все село, – виголошує сільський голова с. Софіївка Руслан Семенюта. – Я, коли тільки прийшов на цю роботу і побачив, що тут робиться, просто злякався. Дивіться самі: колишній сільський голова влаштував собі кафе «Таверна» в сільському клубі. Однак без жодних документів: земля в оренду не взята, оренду за землю не платять, самовільно захоплений підвал. Я ж не можу просто так взяти це і віддати. А він кричить: «Це моє приміщення і все». Так само і базар. Весь ринок стоїть на газовій трубі середнього тиску. Ринок без жодного документа. Він не зданий в експлуатацію, в нього не зроблений проект, зараз іде судова справа. І так скрізь. Куди не кинься, все неправомірно, все захоплено, а він тепер як кошеня бігає, вищить, кричить і всяку всячину пише, щоб мене зі строю вивести. Може здатися, що його підтримує все село, але насправді лише окремі люди. Наприклад, Галина Миколаївна Лисенко– це його колишній бухгалтер. Нечипоренко – це його двоюрідна сестра. І вони оце бісяться, колотяться. Ви можете звернутися в поліцію, прокуратуру, адміністрацію Президента, КРУ, СБУ: скрізь цілі тома лежать отакої всячини, яку він на мене пише. Микола Лобода каже, що його пресують. Але не каже, що земля в нього – комерційна, приміщення ніякого немає. Я написав: надайте документи на ваші приміщення, де ви займаєтеся комерційною діяльністю. Та він біля свого домоволодіння навіть траву не хоче покосити!
Всі факти, які проти мене висувають, – неправдиві. Можете перевірити. ПП «Ягуар» робить ремонт із благоустрою села. Якби це було неправомірно, то казначейство не перерахувало б ці кошти. Ремонт трансформаторних підстанцій – це просто абсурд. Ми не ремонтували їх узагалі. Ми робили вуличне освітлення на вулиці Молодіжна, Комарова, друга половина Радянської. На цей ремонт витратили 157 тисяч. На всі кошти є акти виконаних робіт, я можу їх показати. Для встановлення освітлення і дерева вирізали. Також вирубка дерев відбувалася на кладовищі. Є рішення сесії про вирубування дерев для того, щоб збудувати спортивний майданчик. У скаргах нараховано 480 дерев. Але подумайте логічно – це ж цілий ліс? Де він міг узятися в селі?
Так, ми хочемо зробити спортивний зал у школі, бо там взагалі його немає. Ну, якщо це неправильно, і люди проти, то нехай діти й далі займаються без залу.
Щодо мого бізнесу, то, справді, маю кафе «У Солохи». Відкрив його, коли не був головою. Потім передав у безкоштовне користування приватному підприємцю. Зі мною межує Галина Даренко. В неї син Олексій Даренко і його дружина Світлана Довгаль, на яку оформлене приватне підприємство. Він у себе на приватній ділянці будує шиномонтаж і займається прідприємницькою діяльністю.
Із помічником голови мені просто не пощастило. Мене з ним познайомили випадково. Побачив, що людина грамотна, допомагав мені перед виборами агітацією займатися. Якось і каже мені: «Я без роботи. Може ти мене десь підтянеш?» А в нас саме завклубу звільнився. Ми його і взяли завклубом. Проте фактично він листи писав, займався юриспруденцією. А потім його залякали, побили, а він такий був чоловік слабохарактерний. Все покинув і поїхав у Чапаєвку (нині Благодатне). Там його й завербували. Поїхав на Схід, почав там на камеру розказувать, що Україна погана. А потім він чогось приїхав сюди, і його СБУ взяли.
Як і Олександр Капленко, Руслан Семенюта має прихильників, котрі готові підтримувати свого лідера.
– На мою думку, нинішній сільський голова для села зробив дуже багато, – відзначає директор Софіївського НВК «ЗОШ I – III ступенів – дошкільний навчальний заклад» Юрій Орищенко. – Зокрема, я як директор школи відчув значну різницю між його діяльністю і попереднього очільника Софіївки. Наприклад, лише цього року в бюджеті на нашу школу було закладено 387 тисяч. З них уже практично всі реалізовані, днями почнеться перекриття даху дошкільної групи і ремонт павільйонів. Уже кошти реалізовані по заміні дверей, вікон в корпусах. Думаю, подібні зміни відчули й інші жителі Софіївки. У жовтні буде 2 роки, як Семенюта обійняв цю посаду. За цей час було здійснено величезний обсяг робіт. Зроблено капітальний ремонт бібліотеки, ремонтують сільський клуб, завершується робота по облаштуванню гімнастичного залу, наведено порядок на кладовищі. Коли почалася весна, було нарешті здійснено мрію всіх селян – проведено освітлення вулиць. Цього року ремонтуються дороги. Зрозуміло, люди, які підтримують старого сільського голову, знайдуть у всьому цьому якийсь негатив, але про те, хто дійсно має рацію, свідчать результати виборів.
3. Одні підтримують нинішнього, інші – колишнього
Валерій Саранча, голова Золотоніської райради:
− Жителі села Софіївка звертаються уже протягом двох років, але звертаються різні групи селян: одні підтримують нинішнього сільського голову, інші − колишнього очільника. Це пов’язано з тим, що обоє голів мають бізнес у селі. Основними проблемами, які, на мою думку, існують у Софіївці − це конкуренція в бізнесі. Щодо роботи Руслана Семенюти − не так мало було зроблено: освітлення в селі, ремонт доріг та Будинку культури. Тому я все-таки вбачаю переділ, а не вияв громадської думки.
* * *
За всіма правилами журналістики у цій публікації ми наводимо точки зору двох протилежних сторін. Кожен вважає, що має рацію. Але ставити крапку в цій історії – компетентність правоохоронних та контролюючих органів. Подальший перебіг подій в селі Софіївка Золотоніського району читачі зможуть дізнатися з наступних публікацій.
Владислав Бедринець, фото автора
