Найкращого краєзнавця відзначили вчора на Черкащині. Цього року лауреатом обласної премії імені Михайла Максимовича став Феофан Білецький – журналіст із Маньківщини, патріот рідного краю, невтомний ентузіаст своєї справи. Його книга «Розкажи мені, Тікичу… Буки від давнини до сьогодення» присвячена дослідженню історії рідного йому села Буки, що на Маньківщині. Про це повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
Обласну краєзнавчу премію імені Михайла Максимовича вручають щорічно автору найкращої дослідницької роботи з історії Черкащини. За 20 років існування премії її лауреатами стали 24 краєзнавці та 12 авторських колективів. «Віднедавна ми започаткували нову традицію: вручати цю премію у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Черкаського Національного університету. У цьому ми вбачаємо певну символічність» – розповів Василь Мельниченко, кандидат історичних наук, професор.
Голова конкурсної комісії з присудження премії, заступник голови Обласної спілки краєзнавців Валентин Лазуренко повідомив, що на конкурс цього року подали три краєзнавчі роботи: Феофан Білецький «Розкажи мені, Тікичу… Буки від давнини до сьогодення», Олександр Голінько «60-літній поступ: Від «Буревісника» до «Черкаського Дніпра» і Тетяна Курінна «Топоніми Млієва: історичний аспекти». Переможця конкурсу члени авторитетної комісії визначили шляхом таємного голосування. Ним став Феофан Білецький, автор дослідження історії рідного йому села Буки, що на Маньківщині.
Дякуючи за пошанування його праці, Феофан Феофанович поділився із присутніми власними міркування стосовно краєзнавчої справи: «Можливо, дещо неправильно трактується слово «краєзнавство». Я би сказав, правильніше «краєлюбство», тому що знати можна, але потрібно ще й любити. Кожну дорогу серцю справу слід робити від серця і від душі. Тоді книги будуть читати і вони будуть людям до вподоби».
Лауреат премії Максимовича переконаний: навіть найскладніше завдання можна виконати, якщо мати до того прагнення. Так, щоб зібрати інформацію для своїх досліджень, йому доводилося ретельно попрацювати в архівах і бібліотеках. Не лише українських – шукав відомості і в Польщі, і в Росії. Рушійною силою, яка спонукала Феофана Білецького до далеких мандрівок, була любов до свого рідного краю.
Цікаво, що книга «Розкажи мені, Тікичу…» спершу надійшла до професійно-технічного училища. Тамтешні учні настільки нею захопилися, що дехто навіть свої наукові роботи писав на основі праці Феофана Феофановича. Лауреат премії сподівається, що його робота надихне молодь відкривати недосліджені сторінки героїчної історії рідного краю.
Феофан Білецький очолює родинну династію журналістів – сам журналіст, журналістами працюють і його дружина та донька. Тому вітали його не лише історики й краєзнавці, але й колеги-медійники. Василь Трохименко, голова обласної організації НСЖУ, розповів, що черкаські обласні спілки краєзнавців і журналістів працюють рука об руку: «І журналісти не можуть без краєзнавців, адже без яскравих відкриттів історії нашого народу газети втрачають свою читабельність, і журналісти, у свою чергу, допомагають краєзнавцям у дослідженнях. Багато людей на Черкащині, які працюють одночасно в обох сферах – журналістиці та краєзнавстві».
