Тетяна Сергеєва: «Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі»

Тетяна Сергеєва: «Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі»

Талановита піаністка та відданна серцем улюбленій справі викладач Черкаської дитячої музичної школи №1 ім. М. Лисенка Тетяна Сергеєва майже все життя присвятила музичному мистецтву. Саме вона перша в області започаткувала унікальний фортепіанний ансамбль на вісім рук. А у 2007 році Тетяна Олексіївна отримала почесне звання «Заслужений працівник культури України». Про важливість музики в житті та своїх відомих учнів викладач розповіла кореспонденту «Нової Доби».

− Тетяно Олексіївно, коли Ви почали захоплюватися музикою? Що надихнуло Вас пов\’язати своє життя в подальшому з музикою і продовжити кар\’єру музиканта?

− Музикою я почала займатися з семи років. Напевно, як і у багатьох дітей спочатку це була ініціатива батьків. Вони приділяли велику увагу, навіть іноді примушували. Коли я вже стала підлітком − зрозуміла художнє значення музики. Тоді у мене прокинулася велика любов до хорошого професійного виконання. Займалася по 5−6 годин на день. Я любила працювати, «відшліфовувати» кожен елемент. Встигала поєднувати і музичну школу, і загальноосвітню, тому вчилася добре. Як професію я обирала музику вже за власним бажанням. Після школи вступила до музичного училища. Найяскравіший спогад 16-ти років − зіграла концерт Бетховена № 3 з оркестром. Це було велике досягнення для мене.

Тетяна Сергеєва: «Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі»


− Які композиції Вам ближче до душі – ліричні чи драматичні?

− У цілому, я люблю різнобічні жанри. Наприклад, у Бетховена музика мужня, героїчна, у Чайковського − з елементами трагізму, у Шопена − важливу роль відіграє саме інструмент. Також при виборі твору для виконання, потрібно враховувати і фізичні можливості кистей рук. Коли я стала працювати, розуміла, що дуже важливі природні дані та «конституція» руки. Має бути хороша розтяжка руки і пластика. У мене, на жаль, від природи руки не дуже хороші, слабка розтяжка, тому доводилося дуже багато працювати перед виступами, навіть робити спеціальну гімнастику. У мене найкраще виходила віденська класика − Бетховен і Гайдн, дуже люблю твори Чайковського. Напевно, мої вчителі теж бачили, що в сценічному виконанні мені вдаються саме твори цих композиторів. Твори Шопена я люблю розбирати з учнями, але сама рідко виконувала в шкільні роки. Мені дуже подобається звучання скрипки, оперне мистецтво, театральні вистави. У житті мені вдалося почути хороших піаністів, справжніх майстрів своєї справи, як українських, так і зарубіжних. Вважаю, що найталановитіші люди «вийшли» саме з України.

− Як починали кар\’єру викладача в музичній школі?

− Після закінчення музичного училища м. Сімферополь отримала направлення на роботу − мене залишали в Сімферополі. Але я попросила перенаправити мене в музичну школу міста Феодосії. Так і почалася моя кар\’єра, досить вдала. Багато дітей, яких я вчила грі на фортепіано, після закінчення музичної школи обрали своєю спеціальністю музичну освіту. Багато моїх учнів вступили до Київського державного вищого музичного училища імені Рейнгольда Глієра, у Київську школу-десятирічку для обдарованих дітей, а також у Харківську школу-десятирічку для обдарованих дітей. У Феодосійській музичній школі я пропрацювала 8 років. Потім у Черкасах відкрилося музичне училище, куди запросили мого чоловіка. У музичному училищі я працювала протягом чотирьох років. У 1963 році перейшла в Черкаську музичну школу №1. Спочатку працювала паралельно − у музичному училищі − основним працівником, а в музичній школі − за сумісництвом. Потім працювала вже у музичній школі основним працівником.

− Яка кількість учнів нині у Вашому класі? Скільки вже у Вас було випускників?

− Зараз у мене 8 учнів. Я не можу, сказати, скільки вже випускників у мене було. Щороку − іноді більше, іноді менше. За весь мій стаж, рідко, коли не було випускників взагалі − це 3−4 роки приблизно. Але в цілому, за все моє життя у мене було багато випусків. Якби життя повторювалася, я хотіла б завести альбом, куди вписала б імена всіх своїх випускників, починаючи з першого. Потім я б змогла дізнатися про кожного, як у них доля склалася. Зараз багато учнів приходять до мене. Вони вже дорослі, багато хто вже має свою сім\’ю. Але приємно, що пам\’ятають, дякують мені.

Тетяна Сергеєва: «Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі»

− Звичайно ж, усі учні по-своєму унікальні, а хто запам’ятався Вам найбільше?

− Усі діти, які у мене вчилися здібні й по-своєму особливі. Завжди я мала з ними хороший контакт. Коли приїхала в Черкаси, тут була трохи інша культура, ніж у попередньому місті, в якому я жила. Але, потім у зв\’язку зі зростом області, все почало змінюватися. У Черкасах відкрився АЗОТ, почали з\’їжджатися люди з інших великих міст, які віддавали своїх дітей у музичні школи. Тоді у мене з\’явилася учениця Людмила Чуприна. Пам’ятаю, що раніше був такий порядок: тих учнів, хто займав призові місця в музичній школі направляли на обласний конкурс у Черкаському музичному училищі. А вже викладачі музичного училища направляють переможців до Києва на республіканський конкурс. Так ось, Люда завоювала третє місце на республіканському конкурсі. Тоді Люда і я були нагороджені грамотами від Міністерства культури. Це була моя велика перемога. Я думаю, що ця нагорода і вплинула потім на те, що отримала урядову нагороду − медаль за трудову доблесть. Узагалі багато було в мене учнів, які після музичної школи пов\’язали своє життя з музикою. Багато з них зараз викладають за кордоном. Також в попередні кілька років у мене з\’явився учень Андрій Мішин, зараз йому приблизно 16-ти років. Він прийшов маленьким до мене в клас, а зараз вже приїздив до Черкас грати з оркестром під керівництвом Олександра Дяченка в Філармонію. Андрій спочатку здобув третє місце, потім друге, далі − перше і дійшов до гран-прі. Так його помітили. Ми з ним брали участь у конкурсах імені С. Ріхтера, Г. Нейгауза та інших. Багато його нагород знаходяться у мене в кабінеті. Після шостого класу Андрій вступив до Київської школи-десятирічки для обдарованих дітей. Після мене він займався у професора Наталії Віталіївни Гріднєвої. Було приємно, що вона з теплом поставилася і подякувала мені за такого учня. Думаю, що Андрія чекає велике майбутнє.

− Тетяно Олексіївно, Ви створили відомий на всю область ансамбль на вісім рук. Як прийшла ідея створити такий унікальний колектив? У чому складність грати в ансамблі, ніж виступати з сольним номером?

− Із ансамблем я почала працювати з перших років своєї кар\’єри викладача, тому що ансамблева робота зближує дітей. Із колективом хоча і важко працювати, але цікаво. Тим паче, діти у мене були, яких особливо не потрібно було примушувати. Ансамбль також брав участь у концертах і різних конкурсах. Зазначу, що найчастіше, діти люблять грати в ансамблі навіть більше, ніж соло. Так у них немає почуття страху сцени, оскільки вони в колективі. Учасники ансамблю починають дружити. Технічно в ансамблі легше грати, ніж виконувати соло, адже музична композиція розкладається на кожного – кожен учасник має свою партію. В ансамблі інші труднощі – синхронність і загальні розуміння в стилі. Ми грали «Егмонт» Бетховена, «Діти Капітана Гранта» Дунаєвського, симфонії Моцарта, музику Прокоф\’єва та інше. В основному − це симфонічні твори, які більш барвисті та масштабні. Щороку склад змінювався − приходили нові учні. В основному, це були 5−6−7 класи. Постійно в моїй роботі був восьмиручний ансамбль. Я виконувала методичну роботу для області, розповідала там про перспективи, складнощі, переваги такої роботи. Ансамбль займав призові місця. Найбільша перемога − перше місце на обласному конкурсі. Для виступу на конкурсах із таких ансамблем були труднощі, оскільки задіяно два інструменти. Зараз вже і можна було б з\’їздити з колективом на конкурс, але я вже приблизно вісім років не веду ансамбль.

− Вам було присвоєно почесне звання «Заслуженого працівника культури України», розкажіть, як довго до цього йшли.

− Я йшла до цього звання на підставі своєї педагогічної роботи. Головне в нашій роботі, коли бачать результати. У мене було багато переможців на конкурсах. Потім колектив школи пропонує мою кандидатуру на міськвиконком, потім на обласну державну адміністрацію, далі − на Міністерство культури України, останній етап − Президент України. І в 2007 році, на День Незалежності України мені й було присвоєно звання «Заслуженого працівника культури України». Це було непросто, адже у школі та місті мене знають, а в Києві, як я розумію, вже звертають увагу саме на документи. У моїй номінації − це дуже рідкісна нагорода. Коли людина працює з колективом або оркестром − її знають і вона відома. А я скромний викладач-інструменталіст. Напевно, єдина людина в області в цій номінації. Я думаю, що важливу роль зіграли рекомендації колективу музичної школи, а також урядова нагорода. Також за всі роки своєї праці намагалася тільки хороше робити. До учнів завжди намагаюся знайти підхід.

Тетяна Сергеєва: «Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі»


− За що Ви любите свою роботу?

− Відомий композитор Дмитро Борисович Кабалевський вважав, що всі діти повинні вчитися музиці. Музику необхідно вивчати і в загальноосвітній школі. Наприклад, математика чергується з сольфеджіо, після обіду − кожен учень йде на урок за обраним фахом (самостійно обирає музичний інструмент). Раніше такі експериментальні школи були. Я з ним згодна, адже музична грамотність − це культура, інтелігентність, розвиток, а також інтелект. Моя робота творча і різноманітна. Діти всі різні з унікальними характерами. У них у всіх різні погляди. Щастя, що це переходить через душевні та емоційні якості, навіть висловлює набагато більше того, що не можна передати словами. А через музику це розумієш. Розумієш дитину, її стан, яка вона людина, її інтелект. За допомогою музики можна оцінити розвиток, бажання і навіть прагнення. Музика взаємопов\’язана з душевними якостями. Якби мені дали друге життя, я б не хотіла іншої спеціальності.

− Розкажіть про свою сім\’ю.

− У нас музична родина. Чоловік скрипаль − він працював у музичному училищі. Маю трьох дітей − двох синів і молодшу дочку. Усі вони закінчили музичну школу. Старший син став викладачем інформатики, другий − художником. А дочка, Олена Петрівна Кузьменко, якраз продовжила музичну кар\’єру. Зараз вона працює викладачем музично-теоретичних дисциплін у Черкаській музичній школі №1. У доньки прекрасні дані з музично-теоретичних предметів − вона має абсолютний слух, нестандартне мислення. На це, до речі, звернув увагу голова державної комісії, коли вона закінчувала музичне училище. У неї мислення було не книжкове, вона висловлювала свої думки, своє ставлення з приводу розбору і аналізу музичного твору.

− Про що Ви мріяли? Чи здійснилася Ваша мрія?

− Коли вже була у більш зрілому віці − мріяла стати музикантом. У мене більше розвинені саме емоційні почуття. Усіх своїх учнів у цьому напрямку й рухаю. На цьому наголошують й інші викладачі нашої школи. Пригадую випадок із дитинства. Нам викладачі завжди говорили, що опера «Євгеній Онєгін» Чайковського − шедевр у музиці. Одного разу випадково, коли я робила домашнє завдання, по радіо почула оперу «Пікова Дама» Чайковського. Вона змусила мене відірватися від своїх справ, настільки сильне було виконання. Я тоді подумала, що ця опера − шедевр, адже в ній передано стільки емоцій, стільки драматизму. «Євгеній Онєгін», там більше лірична музика. Як я зараз розумію, що у мене просто дуже були розвинені емоційні почуття.

− Яке Ваше життєве кредо?

− Бути правдивим і чесним в житті, не хитрувати і не лукавити. Іноді мене називають наївною людиною. Але, я вважаю, якщо не роблю ніяких підпільних речей нікому, чому мені повинні їх робити. Скільки років я пропрацювала в школі, немає жодної людини з викладачів або учня, якому б сказала, що не хочу його бачити. Я довірлива людина. Головне, бути чесним у своїй роботі і по життю у цілому.

− Ви вважаєте себе щасливою людиною?

− Так, вважаю. І в роботі та сім\’ї. Запорука щастя − благополуччя в особистому житті, і звичайно друга складова − робота. Думаю, що кожна людина це переживає.

Валерія Тімергаліна

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x