Сергій Криниця: «Фотомистецтво – це не святкова листівка»

Сергій Криниця: «Фотомистецтво – це не святкова листівка»

Фотограф, що не вважає себе фотографом. Пейзажист, який обожнює природу, особливо гори, і любить у своїх світлинах ділитися натхненням і красою України та Європи, затриманою в одному моменті кадру. Про любов до подорожей і фото, викладання й участь у фотоконкурсах розповідає черкаський митець Сергій Криниця.

Сергій Криниця займається фотографуванням із 7-го класу. Каже, до цього мистецтва мав інтерес ще змалку, а нині це захоплення перейшло у більш професійне русло.
– Фотографією ще займався мій дід. У спадок від нього мені дісталося багато літератури й техніки: фотообладнання, об’єктиви тощо. Мене це цікавило змалку, любив крутити в руках різні штуки, потім почав читати наявні книжки про фото, а згодом – купувати нові спеціалізовані книги й журнали. Ця хвиля захопила мене у старших класах школи, – згадує митець. – Потім настала ера «плівкових мильниць з однією кнопкою»: натиснув – і маєш такий-сякий результат, різноманітних фотолабів, де робили на замовлення масовий продукт. Це економило час, не потрібно було витрачати його на проявлення плівки, опрацювання фотографій у незручних умовах. Проте результат теж виходив усередненим та пересічним. Цей час, можна сказати, фактично вбив інтерес. Тоді захоплення фотографією відійшло на інший план, бо фотографія стала масовою, але її якість мене не влаштовувала.

Доломітові Альпи, ІталіяДоломітові Альпи, ІталіяЗацікавлення до фотографії повернулося з новою силою, коли чоловік почав подорожувати, ходити в гори. Тоді побачене хотілося зберегти на трішки довше, ніж одна мить, зібрати враження в один кошик і пригощати ними інших.
– Це сталося вже в молодості – років у 19 . Уперше відвідав Карпати, проте фотоапарату тоді із собою не взяв. Але тоді чітко відчув потребу брати із собою надалі техніку і закарбовувати на фото ту красу, які я бачив, – говорить Сергій Криниця. – У цілому ж мені вдалося поїздити Україною та Європою, привезти з цих подорожей чималий доробок.

До всього, Сергій Криниця зі своїх подорожей привіз для поціновувачів прекрасного не лише фото, а й цінні знання. Деякі з них навіть виклав нещодавно у лекцію. Матеріал стосувався Словенії, і митець його презентував усім зацікавленим черкасцям у «Talent HUB Cherkasy».
– Насправді маю задум створити певний курс лекцій про подорожі, адже є що і показувати, і розказувати. Проте все залежить від часу – його завжди бракує, на жаль. – каже митець.

В основному Сергій Криниця фотографує в пейзажі. Чоловік визначає фотографію для себе як захоплення. Не називає свою фотопрацю мистецтвом, адже вважає, що до нього потрібно, по-перше, мати хист, а по-друге, докладати чимало зусиль. Для нього ж фотографувати – це задоволення для душі.
– Насправді, мені подобається фотографувати все. Інша річ у тому, чи вистачає мені на ці всі захоплення часу. Був певний період, коли я фотографував і портрети. Тут уже працювати складніше, адже моделям потрібно показати результат – вибрати фото, опрацювати його, а це вже відповідальність, якої немає перед матінкою-природою. Також у плані фотозйомки мені цікаві різні види спорту. Це, знову ж, вимагає багато уваги й часу, якого я, на жаль, маю не так багато, оскільки потрібно ж і працювати на основній роботі, яка приносить дохід (посміхається – авт.), – розповідає чоловік.

Сергій Криниця: «Фотомистецтво – це не святкова листівка»Фотороботи Сергія Криниці беруть участь у багатьох тематичних «фотосушках» до днів різних міст України (Київ, Львів, Черкаси), а також у фотовиставках та фотоконкурсах. У деяких отримують відзнаки й нагороди. Наприклад, дві фотографії автора перемогли у щорічному конкурсі \”Вікі любить пам\’ятки\” (Wiki Loves Monuments). Одна робота – у 2015 році. Це було фото фортеці у Кам’янці-Подільському. Друга – цьогоріч. Відзнаку отримало фото Львівського оперного театру.

– Особливість цього конкурсу полягає у тому, що, завантажуючи фото, автор дає згоду на його безоплатне використання будь-ким. Беру участь у ньому із 2012 року. Колись ставив собі за мету брати участь у всіх конкурсах, які тільки існують, але на все це потрібен час, тому я визначаю пріоритети, – ділиться досвідом фотограф.

Сергій Криниця: «Фотомистецтво – це не святкова листівка»Використовувати спеціальні програми для обробки своїх фотографій Сергій Криниця навчався самотужки. Каже, іноді отримане зображення з фотоапарата відрізняється від того, яким воно було насправді. Тому певні програми, наприклад «Фотошоп», допомагають відновити картинку.
– Фотомистецтво – це не святкова листівка. Потрібно показувати на своїх світлинах правдиву красу. У пейзажній фотографії потрібно чекати, поки природа за вас зробить усі відповідні умови: світло, стан. Цікавлюся роботами групи світових фотографів «Ловці часу» – ці люди просто полюють на ідеальні й унікальні погодні та природні умови для своїх світлин, – розповідає Сергій Криниця.

Водночас чоловік ділиться своїми знаннями із учнями школи «Photo-city». Каже, у цьому різновиді своєї діяльності цікаво не скільки навчати майбутніх фотографів, а скільки надихати їх на незвичайні кадри, пошуки оригінальних ідей тощо.

– У будь-якій сфері роботи немає межі досконалості. Тому у майбутньому я прагну розвиватися як митець. Знаєте, фотограф не може зупинитися на чомусь одному, відзняти якусь фотографію мрії і заспокоїтися. Колись би хотів зайнятися концептуальною фотографією, де світлина перетинається із живописом, у якій хочеш донести якусь певну глибоку ідею, а не просто красиву листівку, – планує свій творчий розвиток фотограф.

Анна Сакун

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x