Кажуть, паралельні лінії ніколи не перетинаються. Отак просто. Завжди поряд. Завжди близько. Здається, просто простягни руку і зможеш доторкнутися, відчути тепло або холод, радість або печаль. Але ж ні. Закони, встановлені кимось незміру мудрішим за нас, незворушні. Якщо вже вони паралельні – то паралельні. І так буде завжди.
Кажуть, паралельні лінії ніколи не перетинаються. Навіть якщо в них єдиний вихідний пункт, напрямок руху і призначення. Вони виконують однакові функції, разом витримують навантаження, перенавантаження і перезавантаження. Інколи тільки тому й витримують, що таки разом. Але все ж таки окремо. Завжди окремо, бо інакше не може бути. Бо інакше зійдуть на пси всі закони світоустрою і цей світ остаточно розвалиться на друзки.
Кажуть, паралельні лінії ніколи не перетинаються. Але це правило діє лише в умовному геометрично досконалому світі. У реальному житті паралельні лінії… ні, не перетинаються. Але й не продовжуються безкінечно довго. Рано чи пізно гравітаційні сили, перед якими пасують навіть найбільші гіганти Всесвіту, поступово, але невідворотно викривлюють реальність настільки, що саме поняття цієї паралельності остаточно втрачає сенс.
Кажуть, паралельні лінії ніколи не перетинаються. І таки кажуть правду. Вони просто розходяться. Розходяться для того, щоб більше ніколи не зустрітися, не перетнутися і вже навіть не стати знову паралельними.
Отака от сумна, виявляється, наука геометрія. Сумна, але дуже корисна. Хоча б тому, що вчить берегти і піклуватися про ті «паралельні» особистості, з якими нам випадає йти по життю поруч. Однокласники, одногрупники, сусіди, колеги, партнери по бізнесу, просто знайомі… Скільки таких «паралелей» проходить по життю кожного з нас? Скільки з них уже зникли в безмірних глибинах нашої пам’яті? А скільки ще лише збираються з’явитися, нетерпляче визираючи з-за видноколу? І тільки від нас самих залежить, ким вони стануть для нас: просто черговим штрихом на аркуші життя, чи чимось не зміримо більшим. Кимось, про кого можна буде не опускаючи погляд сказати: ця людина не просто залишила слід у моїй душі, вона назавжди залишиться в ній.
