Повернувся з поїздки мій дорогий чоловік. Його не було всього близько місяця, але так надовго ми, схоже, ще ніколи не розлучалися за 23 роки сімейного життя. Деякими своїми «свіжими» роздумами, пов\’язаними з цією подією, хочу поділитися з читачами.
По-перше, грунт не пішов з-під моїх ніг, коли близької людини раптом не виявилося поруч. Мене це потішило: хоча, звісно, я нудьгувала, але була постійно зайнята. Багато працювала, дбала про сім\’ю. Думаю, це правильно – коли твоя особистість не «розчиняється» в інший особистості, нехай навіть найдорожчої людини. Це правильно – коли в тебе є відчуття відповідальності за свою життєву мету, за ідеї і плани, які тільки ти можеш втілити в життя. Така особистісна цілісність спонукає всіх оточуючих подивитися на тебе з повагою: «Напевно, те, що він робить, важливо…»

А якщо ти сам не поважаєш себе і не вважаєш свої мрії та цілі важливими – не чекай цього від інших. Багато хто розчаровується в людях, ображається, плачє через те, що його «ніхто не цінує». Чи цінуєш ти сам себе? .. Твоє ставлення самого до себе визначає ставлення до тебе інших. Все дуже просто.
Є важлива біблійна заповідь: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Значить, без здатності полюбити і прийняти себе – не буде можливості полюбити і прийняти інших. Не маючи благородства і доброти по відношенню до себе самої – я не зможу дарувати ці прекрасні почуття навіть тим, хто мені дорогий.
По-друге, зараз з новою силою я відчула, як це важливо – посмішки, дотики, прості слова рідної людини, сказані з добротою і розумінням. Коли цим постійно наповнене наше повсякденне життя – іноді ми перестаємо це цінувати і приймаємо, як належне. Бабуся зв\’язала шкарпетки? Ну так їй час дівати нікуди. Чоловік зустрів вдома після роботи, допоміг зняти чоботи? Так це звичайна справа. Дружина пів дня провозилася на кухні, щоб нагодувати сім\’ю смачною вечерею? Нічого особливого, це її обов\’язок.

На жаль, іноді до людей приходить сумне прозріння – що, виявляється, їх життя було наповнене добром, теплом і турботою, тільки вони все це не помічали, поки не втратили. Давайте будемо цінувати своїх близьких і помічати все, що вони для нас роблять. І щиро дякувати за це – навіть за «дрібниці». Радійте кожному дню, проведеному разом з тими, хто вам дорогий. Гуляйте, взявшись за руки, обговорюйте фільми і книги, виїжджайте на природу, ходіть в кафе, просто помовчте разом.
Я думаю, що взагалі-то в житті немає «дрібниць». Пролітаюча повз пушинка може привести тебе до прозріння, чиясь посмішка – змінити долю.