Як же багато навколо нещасних людей… Не дивлячись на те, що я вважаю себе щасливою людиною, теж іноді відчуваю болісне незадоволення. Буває, все дратує; дивишся на горизонт – і розумієш, як мало досягнуто, як хочеться більше.

Кожного разу в такі дні я змушую себе концентруватися не на тому, чого у мене немає, а – порадіти тому, що є. Це дуже простий секрет. Однак – можливо, комусь він стане у нагоді.

Ну, наприклад: я розмовляю сама з собою про те, що зараз прекрасний час – Великодній тиждень. Радію, що в моїй душі мир і немає страху. І весна обов’язково прийде, нікуди їй не дітися. Нагадую собі, що поруч – улюблена сім’я, хороші друзі. І те, що зараз приносить страждання і розчарування – робить мене сильнішою і розумнішою.

Увечері приходить з роботи син. Яке ж це щастя: позитивний, бородатий молодий чоловік, який серйозно готується до одруження. І яка дурість –медитувати та сумувати о речах, яких немає, тоді як прямо поруч з тобою – таке щастя!

Поруч з кожним і з нас є те, що може втішити та окрилити. Треба просто звернути на нього увагу. І наказати своїй голові: «Не думай про те, що тебе спустошує. Радій – небу, улюбленій роботі, запаху кави, спілкуванню з другом, квіточці на підвіконні».

Труднощі і невдачі можуть стати для нас трампліном для стрибка, а не гробовою дошкою. Від чого залежить, розчавлять вони нас або спрямують до нових висот? Від нашого ставлення до них і думок в голові. А думками, до речі, і можна, і потрібно керувати. Так, це я сама вирішую – бути оптимісткою чи депресивною занудою.

Ніхто не принесе нам наше щастя на блюді. Воно – в нашій власній душі і голові. Люди, давайте будемо щасливими!