Допоки я не навчився читати, а було це вже років у шість (тобто читати осмислено, а не тішити батьків озвучуванням складів), книжки пізнавав за ілюстраціями. Подобаються картинки – хороша книжка, ні – звиняйте.

Потім почав ловитися на слово «пригоди». Про всі можливі пригоди всіх казкових героїв дізнався у молодших класах: Буратіно, Чіполліно, Незнайки та його друзів, барона Мюнхгаузена. Але тут з’ясувалося, що не всі хороші книжки можуть починатися з цього магічного слова. Так у моєму житті з’явилися Малюк і Карлсон, Вінні-Пух і всі-всі-всі, Чарівник Смарагдового міста, класі у п’ятому – Тореадори з Васюківки…
Але відкриття тривають. Кілька років тому дізнався, що одну з моїх найперших «товстих» книжок «Пригоди Буратіно» ілюстрував наш земляк Амінадав Каневський. Родом він із села Телепине, що на Кам’янщині. 30 березня виповнилося 120 років з дня його народження. Я не забув про дату і подумки подякував Майстру…