1 квітня 1967 року «засвітилися вогні нового корпусу трикотажної фабрики». Це того самого, що 5 квітня 2013-го переродився у ТРЦ «LUBAVA». Тож сьогодні в нього – перший невеличкий ювілей.
Коли трикотажна фабрика окрасила своїм фасадом центральну вулицю міста, їй вже виповнилося 20. Від 1947-го то була просто швейна артіль, потім трикотажно-рукавична фабрика і лише згодом – просто трикотажна. Бо фабрика стала «імені 60-річчя Радянської України», а до такого високого статусу рукавиці якось не пасували.
У 1950-ті – не порівнювати з «Махоркою» чи Консервним, та навіть у період становлення нового виробництва певний промисловий імідж Черкасам вона принесла. Хоча було там усього 15 машин з ремінним приводом. Нічим не передовіших, ніж чавунні педальні у звичайних повоєнних модисток.
Але то давня історія. А на час новосілля наша трикотажка вже була відомою у республіці. Ну а після нього, з новими потужностями, – то й серед передових.
«Творчий колектив трикотажної фабрики завжди в пошуках нового. Останнім часом модельєри і художники розробили близько 50 нових моделей, які дістали добру оцінку республіканської художньої ради. Серед моделей – елегантрні костюми з синтетичної пряжі в поєднанні з шерстю, жакети з напівшерстяного і хімічного волокна, великий асортимент дитячого й чоловічого трикотажу. Нині творчі працівники удосконалюють ці моделі. Незабаром черкаські трикотажники повезуть свою продукцію на республіканський ярмарок» («Черкаська правда», 13 вересня 1970 року). Упродовж 1970-1980-х років повідомлень про роботу фабрики – сотні.
Коли корпус розбирали, хотів вициганити у будівельників пам’ятну табличку з фасаду, яка вказувала на «ювілейність» корпусу з нагоди 50-річчя. Та будівельники спочатку казали, що до неї ще не добрались, а потім її десь замилили.
Робочі новосілля швейників 1967-го продовжилися відкриттям нового корпусу шкіряно-галантерейної фабрики площею 2 тисячі квіадратів на вулиці Воровського. Тепер у кардинально осучасненій будівлі працюють юристи, фінансисти, бетеішники та інші спеціалісти модних капіталістичних професій за великі гроші, але для казбетських аборигенів 60-метрова уздовж триповерхівка, як і раніше, залишається «кожгалантерейкою».
Я проходив повз її фасад тисячі разів, інколи намагаючись зазирнути за зафарбовану частину величезних вікон. Що ж там роблять? Ну так, у загальних рисах… Тому – знову цитата
«На шкіряно-галантерейній фабриці почав діяти цех по виробництву продукції широкого вжитку. Це швейні вироби для дітей та виробів з пластмаси (?!). На прилавках магазинів незабаром з’являться дитячі теніски, шорти, панамки, постільний набір для ляльок, хустки, шарфи. Освоєно випуск обкладинок для підручників з поліетиленової плівки» («Черкаська правда, 16 серпня 1970 року). Було…
Щодо іменинника, то добре хоч це теерце. На відродження місцевої легкої промисловості вже ніхто давно не сподівався, а так на час відкриття – 90 магазинів під дахом бізнесмена і столичного тусовщика, нашого українця й регіонала Анатолія Шкрібляка. Усе ж добро не пропало.
