Великодні історії

Ділюся з вами сьогодні, шановні читачі, короткими історіями трьох жінок. Із ними звела мене доля у різні часи, за різних обставин, але об’єднує всіх єдина тема – Великодня, добра, традицій.

Сумна і без надії
Біля хлібного кіоску стояла жіночка, похиливши голову, простягнувши руку. Одяг її був далеко не першої свіжості, вираз обличчя змучений та зморений. У мене промайнула думка: «Що довелося пережити цій людині, щоб вона саме тут стояла і жебракувала?» Черги не було, я купила собі пасочку і хлібину, ну, і звичайно, придбала їх і для неї. Віддала в пакетику в руки. А потім сталося неймовірне, ну може й не таке вже неймовірне, але стовідсотково не те, що я могла очікувати. Із уст цієї людини на мою адресу пролунало відбірне матюччя з прокльонами, що свідчило про її незадоволення поданням. Вона чекала гроші, а не пасочку… Швидко я звідти пішла, дуже швидко… Сльози котилися з очей від сорому, образи… Коли оглянулася, то побачила, як вона все ж обміняла ту пасочку з хлібиною на гроші…

Самотня, але світла
Варвара Степанівна все життя віддала своєму селу: то в школі працювала, то в сільській раді. Із особистим життям не склалося − така складна жіноча доля. Нині вона у будинку пристарілих. Тут їй добре. Принаймні − у колективі. Писати про її життя можна довго і цікаво, але зараз про інше. Торік напередодні Великодня до них завітали невідомі люди з доброю місією. Подарували кожному мешканцю будинку паску і листівку, яку власноруч виготували учні якоїсь міської гімназії. Варвара Степанівна не пам’ятає ні назви організації, яку ті люди представляли, ні назви освітнього закладу. Головне − інше. Такий душевний дарунок вона отримала вперше в житті. Про смак тієї пасочки розповідає всім, немов про найкращий кулінарний шедевр! А листівку зберігає й до цього часу. Сподівається, що у цьому році вона дочекається знову такого вітання. І її очі знову будуть щасливими, а не самотніми. Чекає цих світлих свят!

Традиційна і святкова
«Бабуся завжди казала: «Щоб не було в житті, а паску спечи». Родина у нас велика. Пасок треба багато. Печу завжди у святу суботу, коли сходить сонце. Рецепт бабусин. Я – віруюча людина, тому і починається процес саме з молитви. Щирої. Від самого серця. Паска – це ритуал, тому на продуктах не варто економити», − ці слова належать професорці філософії, викладачці ЧДТУ Анжелі Бойко. Торік саме її рецепт паски набрав на нашому сайті найбільшу кількість переглядів. І пасочкою цієї майстрині ми смакували! Дійсно, вона неймовірно смачна! Пишаюся, що маємо у газеті таких друзів! Мудрих і світлих людей, які розуміють і усвідомлюють силу традицій та віри!

Зі святом!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x