Якось непомітно минули цього річ Гулаківські ювілеї. У лютому виповнилося 205 років з дня народження нашого великого земляка, знаменитого композитора і співака, а днями – 145-річчя з дня, коли Семена Степановича Гулака-Артемовського не стало.

Втім, може й не слід переповідати біографію одного з найвидатніших черкащан усіх часів. Що в музиці він один з таких – те очевидне. Тоді про що йтиметься, адже інформаційний привід окреслено? Просто поміж цими датами була іще одна, і теж – вічна.

14 квітня 1863 року, відтак маємо 155-ліття події, в Маріїнському театрі Петербурга з неймовірним успіхом відбулася прем’єра опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Не задля доречності, а цілком щиро і правдиво скажу – то була чи не єдина музична класика, яку я знав і любив з дитинства. Часто чув її по радіо, а інколи й кіно про Одарку та Карася по телевізору показували.

А от про що дізнався дорослим – так це про те, що опера у автора «визріла» завдяки його дружбі з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим та Пантелеймоном Кулішем. Вважається навіть, що й сюжет твору композиторові підказав Костомаров. Тобто – тоді Семен Степанович навіть не був композитором, а «всього лише» оперним співаком в Маріїнці.

За маскою комічності авторові вдалося приховати патріотичні почуття до України, тому цезура поставилася до неї поблажливо. Головну роль Івана Карася виконав сам Семен Артемовський. Шалений успіх. А далі… Валуєвський циркуляр, Емський указ… Опера йде в забуття. Лише через два десятиліття трупа Михайла Старицького, ще одного уродження Черкащини, що певною мірою – символічно, відновлює її на сцені.

В радянські часи оперу, м’яко кажучи, спохабили. З’явився доволі «специфічний», непритаманний українцям «колорит»: Карась став пияком. То пляшечку цілує, то одній їй у коханні зізнається. А істинний Семенів Карась любив Україну, позаяк то була єдина можливість для самого Артемовського виказати свою особисту до неї любов.

До речі, народні улюбленці Одарка і Карась були гідно пошановані як у ширвжиткових речах (їх зображення можна побачити на українських сувенірах і навіть на настінних радіоприймачах), так і «на державному рівні». Ще за часів Союзу була випущена поштова марка, а 2013 року – срібна пам’ятна монета Нацбанку України.